11 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/7447/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військову частину НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою просить: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні у період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року із врахуванням раніше виплачених сум; 2) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету' Міністрів України від 15 січня 2004 року№ 44; 3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації- різниці), з урахуванням вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року у фіксованому розмірі щомісячно, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; 4) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної у фіксованому розмірі щомісячно, відповідно до абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомог и на оздоровлення за 2022 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, грошової компенсації при звільненні з військової служби за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в тому числі за минулі роки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної у фіксованому розмірі, відповідно до абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 - 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, грошової компенсації при звільненні з військової служби за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної у фіксованому розмірі щомісячно, відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 5) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 - нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; 6) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 24 червня 2025 року по день фактичної виплати 03 вересня 2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
06 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13 листопада 2025 року ухвалою суду витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості щодо виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року із зазначенням складових, відомості щодо виплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та наказ про зарахування до списків ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 .
03 грудня 2025 року відповідачем надано до суду наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22 березня 2024 року та картки особового рахунку за 2021 - 2025 рік.
04 грудня 2025 року ухвалою суду витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 накази військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування до списків військової частини та виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 .
08 грудня 2025 року відповідачем, на виконання вимог ухвали суду, повідомлено суд, що військова частина НОМЕР_2 не перебувала та не перебуває у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_5 . З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_6 не має можливості надати витребувані судом документи, а саме: накази військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та виключення його зі списків.
16 січня 2026 року ухвалою суду залучено до участі в справі ІНФОРМАЦІЯ_7 та військову частину НОМЕР_2 як співвідповідачів. Витребувано від військової частини НОМЕР_2 накази щодо зарахування до списків військової частини та виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 . Витребувані судом докази необхідно було подати Закарпатському окружному адміністративному суду за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 30, 88000 - до 28 січня 2026 року.
30 січня 2026 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 11 лютого 2026 року. Витребувано повторно від військової частини НОМЕР_2 накази щодо зарахування до списків військової частини та виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 .
02 лютого 2026 року військовою частину НОМЕР_2 надано суду витребувані докази.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 104 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Однак, 29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в пункт 4 Постанови № 704. Із наведеного слідує, що саме з 29 січня 2020 року дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року. Таким чином, з 29.01.2020, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-XII.
20 жовтня 2025 року представником відповідача 1 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що нова редакція пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а тому встановлення з 01 січня Законами України Про Державний бюджет України на 2023, 2024, 2025 роки прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців. Твердження позивача про те, що пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини в фіксованому розмірі 1762,00 грн., не підлягає застосуванню є помилковим. Позивач помилково тлумачить положення абзацу 3-6 п.5 Порядку № 1078, вважаючи, що у відповідному місяці до визначеної раніше суми індексації повинна додаватися не сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації у періоді, починаючи з базового місяця, а якась фіксована сума. Разом з тим, за приписами зазначених вище положень Порядку №1078 підвищення грошового забезпечення та визначення як наслідок нового базового місяця фактично обнуляють всі раніше нараховані з наростаючим підсумком коефіцієнти та суми індексації за попередній період до підвищення тарифних ставок (окладів) і жодна фіксована сума до нового періоду обчислення індексації після такого підвищення і визначення нового базового місяця не переходять. Пунктом 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 2023 рік зупинена дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». За таких обставин у 2023 році грошове забезпечення не індексувалось. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. За таких обставин незалежно від того, який місяць був «базовим» у працівників до 2024 року, все обнуляється і «базовим» для всіх категорій працівників став грудень 2023 року. Аналогічно, у 2025 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було встановлено новий «базовий» місяць для обчислення індексації.
04 лютого 2026 року представником відповідача 3 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що під час нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок та премій у відсотковому значенні) за період з 01.11.2023 по 21.03.2024 включно, у військової частини НОМЕР_2 були відсутні передбачені законодавством підстави для застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та на 01.01.2024, як базової величини для відповідних обрахунків. У зв'язку з вищеописаним, протиправні дії військової частини НОМЕР_2 в порядку визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням Позивача відсутні. Відповідно, додаткові та одноразові види грошового забезпечення також були обраховані згідно норм законодавства. Крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, зупинена на 2023 рік дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у зв'язку із чим у військової частини НОМЕР_2 були відсутні правові підстави для проведення індексації грошових доходів за період з 01.11.2023 по 31.12.2023. Згідно статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. З урахуванням вказаного, індексація грошових доходів за період з 01.01.2024 по 21.03.2024 (дата виключення Позивача зі списків військової частини НОМЕР_2 ) проводилась з урахуванням базового місяця грудень 2023 року. Крім того, Позивач не перебував на військовій службі у березні 2018 року. Відповідно, станом на березень 2018 року він не отримував грошове забезпечення військовослужбовця та не може претендувати на будь-яку індексацію такого неіснуючого забезпечення
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що з 03 грудня 2021 року по 13 березня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
З 14 березня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
З 06 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
01 листопада 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 38 ОСОБА_1 з 01 листопада 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення.
21 березня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 83 ОСОБА_1 з 21 березня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
22 березня 2024 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 98 ОСОБА_1 з 22 березня 2024 року зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на всі види забезпечення, (а.с. 100).
24 червня 2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 206 ОСОБА_1 з 24 червня 2025 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення, (а.с. 31-32).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо застосування у період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), судом встановлено наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон 2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою - третьою статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Як зазначалося вище, Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Разом з тим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103, та пунктом 2 постанови абзац перший викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою № 481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.
Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18 червня 2025 року, а відтак пункт 2 постанови КМУ № 481 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 18 червня 2025 року.
В цій справі позивач оскаржує правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року.
Іншими словами, позивач, апелюючи до дати ухвалення судового рішення - 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, доводить, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися - за правилами пункту 4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2021-2025 року відповідно), а не «на 01 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 Постанови №103, якби не судове рішення у справі № 826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій написано, з-поміж іншого, таке: «на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020-2023 та 2025 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням як військовослужбовця, з 03 грудня 2021 року до 19 травня 2023 року та із 18 червня по 24 червня 2025 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) та щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 грудня 2021 року по 24 червня 2025 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації- різниці), з урахуванням вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, судом встановлено наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками №1-7 до Постанови №1294.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
В постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого внаслідок внесених змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття базовий місяць і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну базовий місяць використовується поняття місяць підвищення доходу, яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття місяць підвищення доходу від терміну базовий місяць, позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну базовий місяць та запровадження поняття місяць підвищення доходу не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у базовому місяці, так і у місяці підвищення доходу індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Разом з тим, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно з абзацами 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, колегія суддів дійшла висновку, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 не містять терміну фіксована індексація, тому з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Також Верховний Суд зауважив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд зазначив, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, на момент підвищення посадових окладів у березні 2018 року, чинною була Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (надалі - Інструкція №260).
Отже, пунктом 1.2. розділу I. Загальні положення Інструкції №260 було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 1.9 Інструкції №260, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Відповідно до пунктів 2, 8 розділу І Загальні положення «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260), чинного на час прийняття позивача на військову службу, до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II. Посадові оклади Порядку №260, Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі - постанова №704).
Посадові оклади виплачуються залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених у штаті військової частини.
Пунктом 1 розділу III Оклади за військовими званнями Порядку №260 установлено, що оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови №704.
Поряд з цим, Порядком №260 передбачено встановлення низки надбавок та доплат, зокрема: надбавка за вислугу років, яка виплачується у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах залежно від вислуги років, надбавка за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил України, надбавка за кваліфікацію, надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу, надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць і фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за почесні звання, надбавка за спортивні звання, доплата за науковий ступінь та за вчене звання, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень.
Пунктами 1, 2 розділу XVI Преміювання установлено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
З системного аналізу наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця має персоналізований, суб'єктивний характер, а його постійні складові залежать від низки факторів, зокрема, військового звання, вислуги років, кваліфікації, характеру умов служби, наявності певних навичок, знань, звань, особистого внеску в загальні результати служби тощо.
Ураховуючи викладене, для обчислення індексації-різниці підлягає порівнянню та аналізу грошове забезпечення конкретного військовослужбовця, а обчислення індексації-різниці за певною посадою, тим більш за вакантною, є неможливим.
Поряд з цим, для військовослужбовців, які станом на дату підвищення посадових окладів (01.03.2018) проходили службу, обчислення величини приросту індексу споживчих цін здійснювалось з місяця наступного після останнього підвищення окладу, тобто з лютого 2008 року і нараховувалось наростаючим підсумком до наступного підвищення посадового окладу, тобто до березня 2018 року.
Таким чином, величина приросту індексу споживчих цін нарахована на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року припиняє свій розрахунок та на підставі неї обчислюється фіксований розмір індексації-різниці для кожного військовослужбовця, який на час підвищення тарифних ставок проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, за умови якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Далі, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, тобто у березні 2018 року, приймається за 1 або 100 відсотків та обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, тобто з квітня 2018 року.
Водночас, з матеріалів адміністративної справи суд встановив, що на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року позивач не проходив військову службу у відповідача та не отримував доходу, отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми її грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року не нараховувалось і не виплачувалось.
Також, слід врахувати, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), з набранням чинності якою пов'язано початок обчислення величини приросту індексу споживчих цін (січень 2008 року) для обчислення індексації-різниці у березні 2018 року, була чинною у період з 01.01.2008 по 01.03.2018, що виключає можливість будь-якого її застосування до спірних правовідносин.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не проходив військову службу у лютому-березні 2018 року, оскільки прийнятий на службу з 03 грудня 2021 року. Отже, з грудня 2021 року позивачу встановлено оклад відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №704. Зазначені обставини не враховані представником позивача.
Ураховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню тільки приписи пункту 10-2 Порядку №1078, згідно яких для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Така індексація є поточною та виплачувалася позивачеві у спірний період.
Надавши оцінку встановленим судом обставинам справи на підставі наданих сторонами доказів в контексті правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у відповідача в спірних правовідносинах не виникло обов'язку щодо нарахування та виплати позивачеві індексації-різниці.
Позовна вимога щодо неврахування індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної у фіксованому розмірі щомісячно, відповідно до абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомог и на оздоровлення за 2022 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки, грошової компенсації при звільненні з військової служби за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в тому числі за минулі роки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної у фіксованому розмірі, відповідно до абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що у позивача відсутнє право на виплату індексації-різниці у спірний період.
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, судом встановлено наступне.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі № 240/26703/23 констатував, що делегуючи КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.
Тому, саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
У постанові від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 Верховний Суд, посилаючись на відповідне правове регулювання, з-поміж іншого, констатував, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань у 2022 році.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що відповідачами правомірно не включено додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, до складу грошового забезпечення з якого позивачу розраховувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача в цій частині.
Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 24 червня 2025 року по день фактичної виплати 03 вересня 2025 року, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Суд зауважує, що, крім вказаного, за правилами вказаних вище нормативних актів невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Втім, під час розгляду справи судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач не провів.
За вказаного правового регулювання та обставин справи суд зазначає про відсутність підстав задоволення вимог позову у цій частині.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військову частину НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні у період із 03 грудня 2021 року до 19 травня 2023 року та із 18 червня по 24 червня 2025 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум, за період:
- з 03 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року.
- з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
- з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
- з 18 червня 2025 року по 24 червня 2025 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 лютого 2026 року.
СуддяТ.В.Скраль