про повернення заяви
12 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/4222/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №260/4222/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 адміністративний позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року у справі №260/4222/25 залишено без змін.
Позивач 29.01.2026 року (під час перебування судді у щорічній додатковій відпустці) подав до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України. У вказаній заяві просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області щодо протиправності невиплати фактичного розміру пенсії та невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року у справі №260/4222/25.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлені вимоги до такої заяви, а саме визначено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина третя статті 383 КАС України).
Аналіз зазначених вище норм частини 2 статті 383 КАС України свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі № 807/220/18, від 20.01.2021 у справі № 640/1364/19.
Враховуючи наведені приписи ч. 2 ст. 383 КАС України, суд зауважує, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Водночас, позивачем в порушення п. 7 та 8 ч. 2 ст. 383 КАС України у заяві не зазначено інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження. Вказано лише про те, що двічі звернувся із заявами про видачу виконавчого листа, однак такий не отримав.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 5 ст. 383 КАС України, адже вона не відповідає вимогам, що встановлені статтею 383 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 241, 243, 248, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 у справі №260/4222/25, що подана в порядку ст. 383 КАС України - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.А. Гебеш