про прийняття звіту про виконання судового рішення
13 лютого 2026 року м. Житомир Справа № 240/16552/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
установив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 240/16552/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 21 вересня по 20 жовтня 2022 року у збільшеному до 100000 (ста тисяч) гривень 00 копійок розмірі та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести виплату такої.
Позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі. На обґрунтування зазначає, що рішення суду не виконується.
Ухвалою суду від 29 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 та Військову часнику НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 240/16553/24. Встановлено строк для подання звіту протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду та попереджено командирів частин, що відповідно до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
01 липня 2025 року до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для подання звіту на тридцять днів.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №240/16552/24 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до 31 липня 2025 року.
15 серпня 2025 року надійшла заява, в якій Військова частина НОМЕР_1 просить продовжити строк виконання ухвали. Указує, що відповідно до Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 липня 2023 року №Д-321/70/дск та від 26 липня 2023 року №Д-321/71/дск та наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 02 серпня 2023 року №20дск, Військову частину НОМЕР_2 передано в підпорядкування НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_2 , в свою чергу є відповідальною за виконання судового рішення в частині нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди. Без надання відповідних розрахунків Військовою частиною НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_1 не може здійснити виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди. Військова частина НОМЕР_1 повідомляє, що відповідно до директив Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07 червня 2025 року №Д-321/78/дск, командувача військоперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10 червня 2025 року № Д-41/ДСК та наказу Військової частини НОМЕР_3 від 16 червня 2025 року №6/нод/дск, у Військовій частині НОМЕР_1 проводяться організаційні заходи, якими фактично здійснюється ліквідація Військової частини НОМЕР_2 як окремої юридичної особи. Наразі командиром Військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом невиконання ухвали суду Житомирського окружного адміністративного суду про подання до суду звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №240/116552/23 посадовими особами Військової частини НОМЕР_2 . Одночасно повідомляє, що посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 вживаються всі необхідні заходи для виконання рішення Житомирського окружного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №240/116552/23.
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року таку заяву задоволено.
23 вересня 2025 року до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для подання звіту на тридцять днів.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року таку заяву задоволено.
04 листопада 2025 року до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для подання звіту на тридцять днів.
Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року зазначене клопотання задоволено, продовжено строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі 90 днів.
13 лютого 2026 року відповідач подав звіт про виконання рішення суду, в якому вказує, що відповідно до директив Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07 червня 2025 року №Д-321/78/дск, командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10 червня 2025 року № Д-41/ДСК та наказу військової частини НОМЕР_3 від 16 червня 2025 року №6/нод/дск, у військовій частині НОМЕР_1 завершилися організаційні заходи якими фактично ліквідовано військову частину НОМЕР_2 як окрему юридичну особу. Військовою частиною НОМЕР_1 , вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення Житомирського окружного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №2240/16552/23, а саме: здійснено розрахунок в потребах коштів для виконання рішення суду №2240/16552/23; здійснено заявку щодо необхідності бюджетного фінансування для виконання судового рішення№2240/16552/23. Одночасно повідомляємо, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету України. Згідно частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У зв'язку з обмеженим бюджетним фінансуванням на рахунках Військової частини НОМЕР_1 станом на сьогодні відсутні цільові кошти для виконання судового рішення № 2240/16552/23.
При вирішенні питання при прийняття звіту, суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена правова норма Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, підставами її застосування є саме невиконання судового рішення.
Разом з тим, вказаною нормою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, вирішувати питання прийняття звіту, вирішувати питання про накладення штрафу.
Тобто, суд наділений правом, а не обов'язком прийняти рішення про подання звіту, прийняття звіту, накладення штрафу.
У той же час, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Окрім того, Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а зазначив:
«Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 зазначила, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
З наявних у матеріалах справи доказів установлено, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок.
Після цього, відповідач неодноразово подавала заявки для виділення необхідних коштів.
Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення у цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування відповідача, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує запити на отримання додаткового фінансування).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідач позбавлений можливості виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.
У цьому випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд уважає обґрунтованим висновок про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пунктів 20, 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі керівника відповідача.
Суд зауважує, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб'єкта владних повноважень до виконання судового рішення, зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.
Проте, оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівника, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 240/15955/24.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в межах виконання рішення суду у справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту.
Як зазначалося вище, за приписами частини 2 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд має право прийняти такий звіт.
Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого боржником звіту.
Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов'язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.
Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов'язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
У цьому ж випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджено належними доказами), а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття поданого звіту.
Разом з тим, суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.
Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі № 240/16552/23.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Т.О. Окис