12 лютого 2026 року м. Житомир справа № Н/240/1013/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/1013/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 10.08.2021 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 10.08.2021 року здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 992,40 грн.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №240/1013/22, відповідно до вимог cт.ст.255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили, а тому Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду виготовлено виконавчі листи по справі.
29.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду із заявою про перегляд судового рішення від 04.11.2022 у справі №240/1013/22 за нововиявленими обставинами, мотивуючи тим, що наявні істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначає, що на виконання вказаного рішення суду позивачу нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного ст. 39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. Однак, під час виконання вказаного рішення суду відповідачем були виявлені обставини, які свідчать про надання позивачем недостовірних відомостей про місце свого проживання а тому, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вказана обставина має істотне значення для справи №240/1013/22.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.10.2025 на 10 год. 00 хв.
15.10.2025 судове засідання не відбулося, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Наступне судове засідання призначено на 22.10.2025 о 10:00 .
22.10.2025 представник заявника до суду не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Позивач, не з'явився до суду, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до вимог КАС України. Протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу пояснення та докази в їх сукупності, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд судового рішення нововиявленим обставинами, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
У відповідності до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
З аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Як видно із рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 в адміністративній справі №240/1013/22, позивачем зазначено місце свого проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортними даними.
Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (Додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106) с. Сарновичі відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
З матеріалів справи слідує, що сектором дізнання Житомирського РУП ГУНП України в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065490000070 від 03.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 Кримінальної кодексу України, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштам Пенсійного фонду під час отримання особами підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ.
В ході розслідування встановлено факт непроживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання позивача є с. Ріпки, Роменський район, Сумська область.
Зі змісту ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2025 року у справі №279/3019/25, яка є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно та цілеспрямовано, шляхом обману незаконно заволоділа грошовими коштами Державного бюджету України, розпорядником яких є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на загальну суму 89819 грн, чим спричинила матеріальної шкоди на вищевказану суму. Відтак, своїми умисними діями, вираженими у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинила кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч.1 ст.190 КК України.
При цьому, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та того, що ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок вперше, щиро розкаялася, активно сприяла його розкриттю, раніше не судима, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.190 КК України, а кримінальне провадження стосовно неї закрити.
Отже, вказаними доказами підтверджується, що при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 вказала адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , за якою постійно не проживала, а була лише зареєстрована.
Дана обставина на час розгляду справи об'єктивно не могла бути відомою ні заявникові, ні суду. При цьому, вона є істотною для розгляду справи.
Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону №796 у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена наступним чином:
1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
При цьому в рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України № 796-ХІІ вказане рішення не містить.
За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України №987-VIII.
Стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Проаналізувавши наведені норми та враховуючи, що ОСОБА_1 постійно не проживала та не проживає на території радіоактивного забруднення, вона не набула права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, як непрацююча пенсіонерка у розмірі, встановленому статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, наявні підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної п.1 ч.2 ст.361 КАС України та скасування судового рішення, що переглядається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 369 КАС України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №240/1013/22 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с. Сарновичі, Коростенський район, Житомирська область, 10003, РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.М.Шимонович