Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
13 лютого 2026 року Справа №200/893/26
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до 20 регіональної військово-лікарської комісії про:
- визнання протиправними дій щодо незатвердження постанови, оформленої довідкою від 15.03.2024 року за № 15/10;
- зобовязання затвердити постанову, оформлену довідкою від 15.03.2024 року за № 15/10.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши подані матеріали, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Вимоги до письмових доказів встановлені ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, суд зазначає, що на сьогодні також діє Національний стандарт України «…Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затверджений наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55. Його положення поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування, а також на підприємства, установи, організації всіх форм власності (п. 1.1). Стандарт також містить вимоги до відмітки про засвідчення копій документів (п. 5.27).
Підсумовуючи положення цих нормативних документів, можна зробити висновок, що під час оформлення копій мають бути дотримані наступні основні правила.
По-перше, до суду можуть бути надані копії лише тих документів, оригінали яких знаходяться у сторони. Посилання на те, що оригінал знаходиться у розпорядженні позивача, є обов'язковим.
По-друге, відмітка має містити наступні реквізити: слова - «Згідно з оригіналом», найменування посади (за наявності), особистий підпис, прізвище та ініціали особи, яка засвідчила справжність копії, дата засвідчення.
У разі подання доказів через підсистему «Електронний суд», на них накладається електронний цифровий підпис.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано належним чином засвідчених копій наступних документів, а саме: копій усіх сторінок паспорта громадянина України, РНОКПП (ІПН) виданих на ім'я ОСОБА_1 . Також позивачем не надано докази звернення до 20 регіональної військово-лікарської комісії із медичними документами на виконання вимог комісії щодо дообстеження і проведення контрольного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зазначено 20 регіональною військово-лікарською комісією на довідці військово-лікарської комісії № 15/10 від 15.03.2024 року, шляхом проставлення відповідного штампу із зазначенням причин незатвердження висновку.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові в справі №380/2355/20 від 28.05.2021.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Предметом позову є поведінка відповідача щодо незатвердження висновку військово-лікарської комісії від 15.03.2024 року № 15/10, що свідчить про загальний строк звернення до адміністративного суду, а саме шестимісячний строк.
У даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки звернення до суду відбулося 09.02.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд». Разом з тим, позивач про факт порушення своїх прав повинен був бути обізнаний ще у квітні 2024 року, після того, як 20 регіональна військово-лікарська комісія 28.03.2024 року незатвердила висновок військово-лікарської комісії № 15/10 від 15.03.2024 року.
Більш того, позивач стверджує, що на виконання вимог незатвердження висновку здійснював дообстеження, що свідчить про обізнаність в незатвердженні висновку, однак після здійснення дообстеження не вчиняв активних дій щодо повідомлення 20 регіональної військово-лікарської комісії про вчиненні дії, що свідчить про пасивну поведінку зі сторони позивача, а почав проявляти зацікавленість лише у жовтні 2025 року, що свідчить про порушення строку звернення до суду протягом встановленого нормами КАС України строку.
Відтак, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску позивач до матеріалів позовної заяви не додано.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази.
Згідно з ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, позовна заява подана позивачем без дотримання вимог ч. 4, 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання: 1) належним чином засвідчених копій усіх сторінок паспорта громадянина України і РНОКПП (ІПН) виданих на ім'я ОСОБА_1 ; 2) доказів звернення до 20 регіональної військово-лікарської комісії із медичними документами на виконання вимог комісії щодо дообстеження і проведення контрольного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зазначено 20 регіональною військово-лікарською комісією на довідці військово-лікарської комісії № 15/10 від 15.03.2024 року, шляхом проставлення відповідного штампу із зазначенням причин незатвердження висновку; 3) заяви про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку і доказів поважності причин його пропуску.
Також слід роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде повернута позивачеві.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 133, 161, 169, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: 1) належним чином засвідчених копій усіх сторінок паспорта громадянина України і РНОКПП (ІПН) виданих на ім'я ОСОБА_1 ; 2) доказів звернення до 20 регіональної військово-лікарської комісії із медичними документами на виконання вимог комісії щодо дообстеження і проведення контрольного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було зазначено 20 регіональною військово-лікарською комісією на довідці військово-лікарської комісії № 15/10 від 15.03.2024 року, шляхом проставлення відповідного штампу із зазначенням причин незатвердження висновку; 3) заяви про поновлення строку звернення до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку і доказів поважності причин його пропуску, роз'яснивши при цьому позивачеві, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.
У зазначений строк позивач повинен надіслати суду документи на виконання ухвали поштою або через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Л.Б. Голубова