13 лютого 2026 року Справа №160/27761/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву про встановлення судового контролю у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2025 №410 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_2 » в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією.
Скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №296 від 05.10.2024 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/27761/24 набрало законної сили 21.10.2025.
Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 задоволено частково заяву представника позивача адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича про забезпечення позову у справі №160/27761/24. Заборонено Військовій частині НОМЕР_2 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів та зобов'язання вчинити певні дії.
В ході контролю за виконанням судового рішення у справі №160/27761/24 встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, суб'єктами владних повноважень не виконано.
Попри встановлення судом порушення процедури мобілізації, відповідачами не відновлено становище ОСОБА_1 , яке існувало до порушення його прав.
Також, в порушення вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 18.10.2024, ОСОБА_1 на підставі розпорядження Генерального штабу від 14.11.2024 №300/У/2268/1/дск було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2024 №345.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 замінено відповідача в адміністративній справі №160/27761/24 з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .
На виконання ухвали суду від 21.01.2026 військовою частиною НОМЕР_1 подано 28.01.2026 до суду заяву, в якій вказано, що військова частина вчиняє дії щодо реального виконання рішення суду в цій справі та в якості доказу долучено рапорт помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи-начальника юридичної служби.
30.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №160/27761/24 шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати Дніпропетровському окружному адміністративному суду звіт про виконання судового рішення від 07.01.2025 у справі №160/27761/24 протягом десяти днів з моменту отримання відповідної ухвали. Також, представник позивача просить суд накласти штраф на керівника військової частини НОМЕР_1 за ненадання до суду Звіту про виконання рішення суду в цій справі. Так, представник позивача звертає увагу суду, що подана військовою частиною НОМЕР_1 заява про виконання ухвали суду не містить жодних додатків, які б свідчили про виконання рішення суду і не містить посилань на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у статті 382 КАС України, за приписами частини першої якої суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 381-2 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі може суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання Відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих назабезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання,є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набрало законної сили, має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
Оскільки на момент звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі 160/27761/24, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та встановити військовій частині НОМЕР_1 строк для подання звіту - 15 днів з дати отримання копії даної ухвали.
Натомість, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача в частині накладення на керівника військової частини НОМЕР_1 штрафу на підставі ч.3 ст.382-3 КАС України та ч.10 ст. ст. 382-3 КАС України.
Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 замінено відповідача в адміністративній справі №160/27761/24 з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .
При цьому, після заміни відповідача у справі суд не зобов'язував військову частину НОМЕР_1 подати Звіт про виконання рішення суду в цій справі.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича від 30.01.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/27761/24, - задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) подати у 15-денний термін звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №160/27761/24.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про встановлення судового контролю.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя А.О. Сластьон