13 лютого 2026 року Справа № 160/36046/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
18 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати неправомірними дії та наказ командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_3 , начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно наказу №63 від 25.10.2025 року;
- скасувати наказ №63 від 25.10.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_3 , начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА»;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 виключити зазначене дисциплінарне стягнення зі службової картки старшого лейтенанту ОСОБА_3 , начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 та видати відповідний наказ про незаконність накладеного дисциплінарного стягнень «СУВОРА ДОГАНА» від 25.10.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 25.10.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником було видано наказ №63, яким старшого лейтенанта ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді “СУВОРОЇ ДОГАНИ» за невжиття заходів щодо забезпечення доступу до платформи adl.mil.gov.ua для служби авіації. Вважає зазначене дисциплінарне стягнення таким, що винесене безпідставно, необ'єктивно та з порушенням порядку проведення службового розслідування, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача 06.01.2026 подано до суду відзив на позов, в якому зазначив, що старший лейтенант ОСОБА_5 вчинив правопорушення, а саме діючи всупереч вимогам ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, щодо необхідності беззастережного виконання наказів командирів, ініціативності військовослужбовця та його дисциплінованості - умисно не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 про забезпечення його доступом до платформи adl.mil.gov.ua..
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №155 від 11.06.2024 року призначений на посаду начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №167 від 15.06.2024 року (по стройовій частині) старший лейтенант ОСОБА_5 з 15 червня 2024 року зарахований у списки військової частини НОМЕР_1 та на усі види забезпечення.
Старшого лейтенанта ОСОБА_3 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2025 року №01, вважати таким, що справи та посаду начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Комісією військової частини НОМЕР_1 у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №202 від 20 жовтня 2025 року проведено службове розслідування про факт невжиття заходів щодо надання доступу до платформи adl.mil.gov.ua службі авіації та протиповітряної оборони логістики/озброєння військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_7 .
Підставою для службового розслідування став рапорт №4247/р від 18.10.2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 про те, що начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 не забезпечує службу авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 доступом до платформи adl.mil.gov.ua.
Комісія розглянувши всі матеріали розслідування дійшла висновку, що старший лейтенант ОСОБА_5 вчинив правопорушення, а саме діючи всупереч вимогам ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, щодо необхідності беззастережного виконання наказів командирів, ініціативності військовослужбовця та його дисциплінованості - умисно не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 про забезпечення його доступом до платформи adl.mil.gov.ua.
Наказом командиром Військової частини НОМЕР_1 №63 від 25.10.2025 «Про результати службового розслідування проведеного про факт невжиття заходів щодо надання доступу до платформи adl.mil.gov.ua службі авіації та протиповітряної оборони логістики/озброєння військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_7 »:
- старшого лейтенанта ОСОБА_3 , начальника служби захисту інформації у автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 визнано вважати таким, що не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 про опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_8 про забезпечення його доступом до платформи adl.mil.gov.ua.;
- у відповідності до вимог ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України накладено на старшого лейтенанта ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Позивач вважає наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №63 від 25.10.2025 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності протиправним, прийнятим без врахування об'єктивних причин та з порушенням порядку проведення службового розслідування, а тому звернувся за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон України №2232-ХІІ).
Частиною 1 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно ч 1 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За п. "в" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, сувора догана.
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (ст. 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) .
Згідно ст.ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (Порядок №608).
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
За п. 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Як уже було зазначено, старший лейтенант ОСОБА_1 у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №155 від 11.06.2024 року призначений на посаду начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 .
Комісією військової частини НОМЕР_1 у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №202 від 20 жовтня 2025 року проведено службове розслідування про факт невжиття заходів щодо надання доступу до платформи adl.mil.gov.ua службі авіації та протиповітряної оборони логістики/озброєння військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_7 .
Підставою для службового розслідування став рапорт №4247/р від 18.10.2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 про те, що начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 не забезпечує службу авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 доступом до платформи adl.mil.gov.ua.
Так з матеріалів службового розслідування вбачається, що молодший сержант ОСОБА_9 23.09.2025 року приймав участь в вебінарі, організованого Міністерством оборони щодо змін до Наказу №81 МОУ Про затвердження Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, де було представлено посилання на навчальну платформу Національного університету оборони України. На цьому ресурсі організатори вебінару в подальшому викладали всі дотичні матеріали і записи відповідних вебінарів. З приводу отримання доступу до платформи організатори вебінару порадили звертатися до відповідальних служб своїх військових частин.
27.09.2025 року молодший сержант ОСОБА_9 звернувся з приводу доступу до ресурсу до начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , на що отримав відповідь, що він вперше про це чує і що на нього стосовно цієї ІКС УЛЗ, нічого не приходило.
Беручи до уваги, що доступ до платформи є службовою необхідністю, 15.10.2025 року молодший сержант ОСОБА_9 звернувся до безпосереднього начальника - тимчасово виконуючого обов'язки начальника логістики -заступника командира військової частини НОМЕР_1 з логістики капітана ОСОБА_10 і подав відповідний рапорт, який був ним погоджений.
Тимчасово виконуючий обов'язки начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_11 підписав рапорт молодшого сержанта ОСОБА_6 про надання доступу до навчальної платформи, яка буде використовуватись у службовій діяльності.
На рапорті молодшого сержанта ОСОБА_6 про забезпечення служби авіації та протиповітряної оборони доступом до платформи adl.mil.gov.ua наявна резолюція командира військової частини НОМЕР_1 щодо необхідності його опрацювання зокрема старшим лейтенантом ОСОБА_7 та доповіді про результати рапортом.
Позивач відповів через рапорт №4247/р від 18.10.2025 що «не забезпечує службу авіації та протиповітряної доступом до платформи adl.mil.gov.ua».
Платформа adl.mil.gov.ua не є відкритою для всіх користувачів і доступ до неї здійснюється тільки військовослужбовцям виключно за погодженням з командирами військових частини. Погодження здійснюється засобами системи електронного документообігу Збройних сил України.
Вказана ситуація має пряме відношення до навчального процесу щодо користування в майбутньому цим комплексом зокрема і службою авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 .
Дані щодо даного навчання також можуть висвітлюватись на платформі adl.mil.gov.ua.
Забезпечення доступу і сам доступу до платформи не є тотожними поняттями, оскільки останній надається адміністратором, а забезпечення доступу до платформи передбачає вчинення ряду дій, зокрема перевірку правильності дій щодо отримання доступу, здійснення телефонних дзвінків, підготовка запитів, організація їх відправлення і т.д.
Проведення даної діяльності може бути доручено командуванням будь-якому військовослужбовцю з необхідними знаннями та навиками в незалежності від його посадових обов'язків та військового звання.
Покладені на військовослужбовця керівними документами обов'язки, жодним чином не є вичерпними і не звільняють його від виконання інших завдань визначених командуванням усно, письмово чи засобами зв'язку, що і мало місце у випадку необхідності опрацювання старшим лейтенантом ОСОБА_7 рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 .
Старший лейтенант ОСОБА_5 мав достатні знання, час та досвід для виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 про опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 .
Комісією в ході службового розслідування також встановлювалось коло службових обов'язків старшого лейтенанта ОСОБА_3 , зокрема вивчався наказ командира військової частини НОМЕР_1 №771 від 31.12.2023 року яким зокрема вводилось у дію Положення про службу захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 та безпосередньо саме Положення.
Вивченням встановлено, що дійсно на службу захисту інформації в автоматизованих системах прямо не покладається обов'язок забезпечення доступу до навчальних платформ, однак на неї покладено обов'язок щодо організації та виконання заходів з навчання (перепідготовки, підвищення кваліфікації, тощо) користувачів автоматизованих систем військової частини НОМЕР_1 та забезпечення навчального процесу необхідним навчальним матеріалом.
Комісія вважає, що самоусунення старшого лейтенанта ОСОБА_3 від виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 про опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 посягнуло на порядок організації внутрішньої служби у військовій частині НОМЕР_1 , тобто ним проігноровано заходи, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Окремо комісія виділяє ту обставину, що старший лейтенант ОСОБА_5 мав виконати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 до 20.10.2025 року про що мав доповісти рапортом, однак не маючи наміру виконувати вказаний наказ командира військової частини НОМЕР_1 обмежився поданням 18.10.2025 року рапорту про те, що даний наказ не стосується очолюваної ним служби.
Комісія розглянувши всі матеріали розслідування дійшла висновку, що старший лейтенант ОСОБА_5 вчинив правопорушення, а саме діючи всупереч вимогам ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, щодо необхідності беззастережного виконання наказів командирів, ініціативності військовослужбовця та його дисциплінованості - умисно не виконав наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо опрацювання рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 про забезпечення його доступом до платформи adl.mil.gov.ua.
А тому причиною правопорушення є особиста недисциплінованість старшого лейтенанта ОСОБА_3 , недбале ставлення його до військової служби та виконання своїх службових обов'язків, нехтування ним вимог Статутів Збройних Сил України.
Суд вважає, що матеріалами службового розслідування в повній мірі доведено не виконання Позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_1 а твердження позивача проте, що начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 не забезпечує службу авіації та протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 доступом до платформи adl.mil.gov.ua однозначно не є об'єктивною причиною, яка перешкодила йому виконати вчасно наказ, а лише свідчить про його професійний рівень та ставлення до виконання покладених на нього обов'язків.
Крім того суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 року у справі №420/9472/23 зазначив, що проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Виходячи з встановлених обставин і наведеного правового регулювання, суд приходить висновку про необгрунтованість і недоведеність позовних вимог про визнання неправомірними дії та наказу №63 від 25.10.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_3 , начальника служби захисту інформації в автоматизованих системах військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на незадоволення основних позовних вимог, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги.
Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77,139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання неправомірними дій та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 13 лютого 2026 року.
Суддя Е.О. Юрков