13 лютого 2026 року Справа № 160/37282/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ДНІПРО" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
30 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ДНІПРО" в особі представника Карцева Василя Євгеновича через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.11.2025р. № 749 в частині припинення дії ліцензій на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300031 та на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 04660414202400890, видані Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 44779018).
Позовна заява мотивована тим, що посадовими особами Відповідача не були вжиті усі належні заходи щодо виявлення факту знаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням провадження діяльності, яке зазначені у ліцензіях, а акти про відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням, були складені відповідачем передчасно, до закінчення десятиденного строку на проведення фактичних перевірок.
Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 07.01.2026 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.01.2026 ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЄВРО ГАЗ ДНІПРО". В обґрунтування відзиву на позов відповідач зазначив, що під час виїзду за адресою роздрібної торгівлі: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155, встановлено відсутність ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» та будь-яких ознак господарської діяльності, у зв'язку з чим проведення фактичної перевірки неможливо було здійснити. Контролюючим органом було складено акт «Про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» ( код ЄДРПОУ 44779018) №2849/04-36-09-02/44779018 від 22.10.2025. На підставі вищевикладеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено рішення № 749 від 20.11.2025 про припинення дії ліцензій на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним №99614202300031, та ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 04660414202400890, видані ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО».
27.01.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що із самого змісту Акту, а також з наданої суду Відповідачем копії оскаржуваного рішення вбачається, що Відповідач взагалі не здійснював вихід за місцем зберігання, а лише за місцем реєстрації Позивача.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ДНІПРО" є суб'єктом господарювання, зареєстрованим 29.04.2022. Адреса місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Слобожанський, будинок 67, кімната 155.
Позивач здійснює свою господарську діяльність за наступними видами економічної діяльності: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний) 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів З метою здійснення своєї господарської діяльності 12.12.2024 р.
Позивач отримав ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 04660414202400890, а 11.01.2023р. - ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300031.
Так, у відповідності до Витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць зберігання пального (щодо ліцензій на право оптової торгівлі пальним) від 20.11.2025р. № 3131 місцезнаходженням ліцензіата є: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Слобожанський, будинок 67, кімната 155.
У відповідності до Витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць зберігання пального (щодо ліцензій на право зберігання пального) від 20.11.2025 № 46090 місцезнаходженням ліцензіата є: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр.Слобожанський, будинок 67, кімната 155. Адреса місця зберігання пального: України, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Будівельників, буд. 60.
Так, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 44779018) №6484-п від 21.10.2025р. та направлень на перевірку №10425 та №10426 від 21.10.2025р. посадовими (службовими) особами було здійснено вихід за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155.
Наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 44779018)» №6484-п від 21.10.2025 винесений на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спорту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) інших нормативних актів, контроль за якими покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Під час виїзду за адресою роздрібної торгівлі: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155, встановлено відсутність ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» за вказаною адресою.
У зв'язку з відсутності ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» за місцем провадження господарської діяльності, зазначеним у ліцензії контролюючим органом було складено акт «Про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 44779018) за адресою: Україна, 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр..Слобожанський, буд.67, кім. 155, №2849/04-36-09-02/44779018 від 22.10.2025.
На підставі вищевикладеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено рішення № 749 від 20.11.2025 про припинення дії ліцензій на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним №99614202300031, та ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 04660414202400890, видані ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО».
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ ліцензія (спеціальний дозвіл) - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.
Місце роздрібної торгівлі пальним - об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.
За приписами ч.1, 2 та 4 ст.29 Закону № 3817-IX оптова торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право оптової торгівлі пальним на кожне місце оптової торгівлі пальним, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним- одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва нерезидента.
Частиною 5 ст. 29 ЗУ № 3817-ІХ передбачено, що суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Згідно зі ст. 35 ЗУ № 3817-ІХ ( ч.1,ч.3, абз.1, абз.4, абз.9,абз. 10-11 ч.6) адміністратором та держателем Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального здійснюється за результатами проведення обробки (перевірки) інформації, зазначеної у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, в автоматичному режимі або посадовою особою органу ліцензування:
1) за результатами прийнятого рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;
2) за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального;
3) за результатами прийнятого рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;
4) на підставі рішення суду, що набрало законної сили;
5) на підставі заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Заява про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності подається заявником до органу ліцензування у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Заява про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним подається заявником до органу ліцензування - територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за місцем роздрібної торгівлі пальним.
Копії документів, подані у паперовій формі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, завіряються підписом посадової особи заявника та скріплюються печаткою (за наявності).
Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заявах про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Відповідно до ч. 6 ст. 41 ЗУ № 3817-ІХ ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Приписами ч. 1 ст. 42 ЗУ № 3817-ІХ визначено, що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається, за умови реєстрації або взяття на облік суб'єкта господарювання у податкових органах та повідомлення таким суб'єктом господарювання про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, та проходження електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" і здійснення листування з контролюючим органом через електронний кабінет відповідно до прийнятої контролюючим органом заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет.
Частина 1, 2 ст. 43 ЗУ № 3817-ІХ визначають, що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 5 ст. 43 ЗУ № 3817-ІХ до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються копії:
1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об'єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об'єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою).
2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
У разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта нерухомого майна;
6) дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки або декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Пунктом 1 ч.7 ст. 43 ЗУ № 3817-ІХ передбачено, що орган ліцензування зобов'язаний прийняти рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у такі строки: не пізніше 20 робочих днів з дня одержання від заявника заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.
Відповідно до абз.5 ч.8 ст.43 ЗУ № 3817-ІХ заявник набуває право на провадження виду господарської діяльності з дня внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, або з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов'язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів.
Питання припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності регулюються ст.46 Закону № 3817-IX, згідно з ч.1 якої дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.46 Закону № 3817-IX факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, факт відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата та/або його уповноважених осіб.
У разі встановлення факту відсутності уповноваженої особи за місцем зберігання, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання за договорами про надання послуг із складського зберігання, ця норма застосовується, якщо така уповноважена особа не з'явилася на місце зберігання протягом двох годин після встановлення такого факту посадовими особами податкового органу, що зафіксовано у відповідному акті.
До актів, передбачених цим пунктом, обов'язково долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначених фактів технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та/або засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
У разі встановлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням дія всіх наявних у ліцензіата ліцензій припиняється.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону N 3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається: 1) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/ або виявлення даних/відомостей, що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з частиною другою цієї статті; 2) у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу - не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб'єкту господарювання акта такої перевірки; 3) у разі припинення дії ліцензії за заявою суб'єкта господарювання - не пізніше 20 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої заяви органом ліцензування.
Частина 7 ст. 46 Закону № 3817-IX визначає, що рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 44779018) №6484-п від 21.10.2025р. та направлень на перевірку №10425 та №10426 від 21.10.2025р. посадовими (службовими) особами було здійснено вихід за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155.
На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 44779018) №6484-п від 21.10.2025р. та направлень на перевірку №10425 та №10426 від 21.10.2025р. посадовими (службовими) особами було здійснено вихід за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155.
Під час виїзду за адресою роздрібної торгівлі: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155, встановлено відсутність ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» за вказаною адресою.
У зв'язку з відсутності ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» за місцем провадження господарської діяльності, зазначеним у ліцензії контролюючим органом було складено акт «Про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 44779018) за адресою: Україна, 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр..Слобожанський, буд.67, кім. 155., №2849/04-36-09-02/44779018 від 22.10.2025.
Так, у спірних правовідносинах позивач заперечує факт відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням, встановленого контролюючим органом у ході перевірки.
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з пунктом 80.7 пункту 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Наказом ДПС України №470 від 04 вересня 2020 року затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації), які розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та рекомендовано для застосування посадовими особами ДПС та її територіальних органів (далі органи ДПС) (з урахуванням визначених статтею 19-1 Кодексу функцій) при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання вимог законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово, на період до припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Положеннями пункту 1.4.5 вищезазначених Методичних рекомендацій визначено організацію роботи у разі неможливості проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням та передбачено, що у разі коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об'єктів оподаткування) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС/апарату ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.
У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою та/або адресою об'єктів оподаткування, у зв'язку з отриманням інформації оператора поштового зв'язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС/апарату ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), податкова адреса та/або адреса об'єктів оподаткування платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.
Підрозділ органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за податковою адресою, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника) відповідного органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.
До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, працівники якого здійснюють (очолюють) перевірку, реєструється та направляється у загальновстановленому порядку, визначеному відповідним нормативно-правовим актом до відповідного органу.
При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків.
Так, згідно акту про неможливість проведення перевірки №2849/04-36-09-02/44779018 від 22.10.2025, на виконання вимог наказу №6484-п від 21.10.2025р. «Про проведення фактичної перевірки», посадовими особами Головного управління ДПС в Дніпропетровській області було здійснено вихід за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155 та встановлено відсутність ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» за місцем провадження господарської діяльності. До акту додано фото тв відеофіксацію
Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо направлення контролюючим органом запиту на встановлення місцезнаходження платника податків із повідомлення керівника цього органу про відсутність платника податків за місцезнаходженням.
Водночас, в наявних в матеріалах справи фотографій не зафіксовано адреси місця провадження господарської діяльності позивача, а зафіксована будівля, яка не доводить відсутність ТОВ «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 67, кім.155, а також фотокопія не містять дати і часу її фіксування.
При цьому, матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті, в матеріалах справи відсутні, тоді як положення пункту 81.2 статті 81 ПК України та пункту 1.4.5 Методичних рекомендацій встановлюють імперативну вимогу щодо додання до акту про неможливість проведення перевірки відповідних матеріалів.
За таких обставин, сам лише акт про неможливість проведення перевірки, із доданими фотокартками не є достатнім для того, щоб зробити висновок про доведеність факту відсутності платника податків за місцем здійснення діяльності.
Вищевикладене свідчить, що, посадовими особами Відповідача не були вжиті усі належні заходи щодо виявлення факту знаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням провадження діяльності, яке зазначені у ліцензіях, а акти про відсутність суб'єкта господарювання за місцезнаходженням, були складені відповідачем передчасно, до закінчення десятиденного строку на проведення фактичних перевірок.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.11.2025р. № 749 в частині припинення дії ліцензій на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300031 та на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 04660414202400890, видані Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 44779018).
Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд зазначає, що способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.
Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень); частині четвертій статті 245 (у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд).
Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02, п. 77) з посиланням на статтю 13 Конвенції зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі «Salah v. The Netherlands» (заява № 196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 77135 від 07.01.2026 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ДНІПРО" (просп. Слобожанський, буд. 67, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49083; ІК в ЄДРПОУ 44779018) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17 а, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49005; ІК ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.11.2025р. № 749 в частині припинення дії ліцензій на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614202300031 та на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 04660414202400890, видані Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ГАЗ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 44779018).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАЗ ДНІПРО" (просп. Слобожанський, буд. 67, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49083; ІК в ЄДРПОУ 44779018) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн..
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 13 лютого 2026 року.
Суддя Е.О. Юрков