09 лютого 2026 р.Справа № 160/32245/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області, в якій позивач просить:
- зобов'язати Південне міжрегіональне управління юстиції (м.Одеса) Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області внести зміни до актовий запису про народження ОСОБА_2 №219 від 06 квітня 2012 року (свідоцтва про народження Бережної Ангеліни НОМЕР_1 ) в графі мати вказати ОСОБА_1 замість ОСОБА_3 та відповідно видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_2 зі змінами та внести зміни до актового запису №277 від 14 травня 2013 року про народження ОСОБА_4 (свідоцтва про народження ОСОБА_4 НОМЕР_2 ) в графі мати вказати ОСОБА_1 замість ОСОБА_3 , та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4 з відповідними змінами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства України, суд керується таким.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою від 14.09.2024 року до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області, бажала внести зміни до актових записів про народження дітей, а тому оскаржує протиправну, на її думку, відмову органу реєстрації актів цивільного стану.
Отже спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 №219 від 06 квітня 2012 року та до актового запису №277 від 14 травня 2013 року про народження ОСОБА_4 , який відмінний від існуючого запису цивільного стану.
За змістом частин 1-3 статті 49 Цивільного кодексу України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI “Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття ,зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку (ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI).
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.1. розд. І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
У даній справі позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення у актових записах про народження дітей відповідної інформації, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
У позовній заяві відсутні доводи за ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а лише вимога позивача зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.
Таким чином, позивач у цій справі, оскаржуючи відмову Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області щодо внесення зміни до актових записів про народження ОСОБА_2 №219 від 06 квітня 2012 року та до актового запису №277 від 14 травня 2013 року про народження ОСОБА_4 , не просила визнати неправомірними дії відповідача, а мала намір вирішити питання про внесення змін щодо зміни прізвища у вже існуючий запис, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі №807/45/17 (провадження №11-927апп18).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Керуючись ст. ст. 2-20, 143, 170-171, 255, 295 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/32245/25 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Новомосковський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Повідомити позивача, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева