Справа № 204/1294/26
Провадження № 1-кс/204/238/26
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
12 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю адвоката ОСОБА_4
за участю підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
12 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СВ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000000072 від 13.01.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відділом нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Дніпропетровської обласної прокуратури. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України та який триває до теперішнього часу. Досудовим розслідування встановлено, що у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11.12.2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановив зв'язок з невстановленим користувачем Інтернет-месенджеру «Telegram», який використовував обліковий запис « ОСОБА_8 » (idTelegram: НОМЕР_1 ), для отримання та виконання противоправних завдань, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом здійснення підпалу транспортних засобів, які використовуються Силами оборони України. Так, 11.12.2025 року о 14 год. 21 хв. ОСОБА_5 у ході листування з вищевказаним користувачем Інтернет-месенджеру «Telegram», який використовував обліковий запис « ОСОБА_8 » (idTelegram: НОМЕР_1 ), отримав від останнього вказівку вирушити в район залізничної станції «Ігрень» АТ «Укрзалізниця» у м. Дніпро та здійснити там візуальну розвідку, з метою подальшого визначення об'єктів, які планувалось знищити шляхом здійснення їх підпалу. У подальшому 11.12.2025 року о 15 год. 31 хв. ОСОБА_5 , з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, прибув у район залізничної станції «Ігрень» АТ «Укрзалізниця» у м. Дніпро, де здійснив фото-, відеофіксацію броньованого тягача БТС-4, який було завантажено на залізничну платформу та надіслав зазначені медіа файли користувачу Інтернет-месенджеру «Telegram», який використовував обліковий запис « ОСОБА_8 » (idTelegram: НОМЕР_1). Після цього 11.12.2025 року о 15 год. 37 хв. ОСОБА_5 отримав протиправну вказівку здійснити підпал вказаного броньованого тягача БТС-4, який використовується АТ «Укрзалізниця» для відновлення залізничної інфраструктури, яка в свою чергу використовується для переміщення озброєння, боєприпасів, військової техніки, які необхідні для виконання поставлених перед Збройними Силами України та іншими військовим формуванням завдань, за завчасно погоджену грошову винагороду у розмірі 1500 (тисяча п'ятсот) USDT, на що ОСОБА_5 погодився. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу 12.12.2025 року приблизно о 12 год. 01 хв. ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в районі залізничної станції «Ігрень» АТ «Укрзалізниця» у м. Дніпро, підійшов до броньованого тягача БТС-4, який було завантажено на залізничну платформу та який використовується АТ «Укрзалізниця» для відновлення залізничної інфраструктури, яка в свою чергу використовується для переміщення озброєння, боєприпасів, військової техніки, які необхідні для виконання поставлених перед Збройними Силами України та іншими військовим формуванням завдань, облив бензином корпус броньованого тягача БТС-4 та за допомогою запальнички здійснив підпалювання останнього, після чого залишив аркуш паперу із написом «Подполье/Сечь 12.12.2025». Вказані протиправні дії ОСОБА_5 зафіксував на свій мобільний телефон марки «TECNO Spark Go 2024» (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ), про що в подальшому, з використанням особистого мобільного телефону марки «TECHNO SPARK 30C», IMEI1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 та особистого облікового запису « ОСОБА_9 » в Інтернет-месенджері «Telegram», що зареєстрований за номером мобільного терміналу НОМЕР_6 , відзвітував невстановленому користувачу Інтернет-месенджеру «Telegram», який використовував обліковий запис « ОСОБА_8 » (idTelegram: НОМЕР_1 ). Разом з тим, підпал вказаного броньованого тягача БТС-4 не відбувся через причини, що не залежали від волі ОСОБА_5 , оскільки від його умисних протиправних дій, а також наявних у нього знарядь вчинення кримінального правопорушення, броньований тягач БТС-4 не зайнявся, внаслідок чого не був пошкоджений. Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у вчиненні за попередньою змовою групою осіб закінченого замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період кваліфікуються за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України підтверджується: протоколом за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів від 24.01.2026 року, а саме: до матеріалів кримінального провадження № 12026042230000002 від 02.01.2026, які знаходяться в провадженні слідчих слідчого відділу відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області; відповіддю на запит АТ «Укрзалізниця» № НЗ-1 Придн-3/16 від 27.01.2026; протоколом огляду особистого мобільного телефону ОСОБА_5 , а саме «TECNO Spark Go 2024» (IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ) від 27.01.2026, який останній використовував у вчинюваній протиправній діяльності; протоколом огляду Інтернет спільноти «Подполье/Сечь», зареєстрованої в месенджері «Telegram» від 27.01.2026; протоколом огляду особистого мобільного телефону ОСОБА_5 , а саме «TECNO Spark 30С» (IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ), який останній використовував у вчинюваній протиправній діяльності; протоколом обшуку від 17.06.2025 за адресою фактичного проживання ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 176, ст. 183 КПК України, тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є винятковим та вбачається єдино можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки, вчиненого під час дії воєнного стану в Україні. Таким чином, сторона обвинувачення, повідомивши ОСОБА_5 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчинення інкримінованого або вчинити інше кримінальне правопорушення, вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний, одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України. А саме, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбаченого п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому ОСОБА_5 підозрюється. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, інкримінований ОСОБА_5 злочин, вчинений останнім під час дії воєнного стану в Україні на користь держави-агресора Російської Федерації.
Також встановлено, що ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України у кримінальному провадженні № 12026042230000002 від 02.01.2026 року, досудове розслідування якого здійснюють слідчі слідчого відділу відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпра від 06.01.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави. Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може здійснювати дії зокрема, залякування, підкуп щодо осіб (свідків), яким відома інформація щодо вчинюваної останнім протиправної діяльності, з метою подальшого не надання вказаної інформації органу досудового розслідування. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що ОСОБА_5 має стійкі ідеологічні погляди (що підтверджується особистим листуванням підозрюваного) та на теперішній час збройні сили Російської Федерації продовжують ведення агресивної війни проти України, у зв'язку з чим наявні обґрунтовані підстави вважати, що він, знаходячись на свободі, може продовжити вчиняти умисні дії, за попередньою змовою з іншими невстановленими на теперішній час особами, на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
У зв'язку з викладеним, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, наявність ризиків та враховуючи, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-442 КК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного, просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, зазначила, що відносно її підзахисного було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливість внесеня застави в рамках іншого кримінального провадження, який повністю запобігає ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу. Відтак, наявність зазначених слідчим та прокурором ризиків, жодним чином не підтверджується.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
У судовому засіданні було належним чином підтверджено лише наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється, оскільки на момент розгляду даного клопотання, а ні слідчим у клопотанні, а ні прокурором у судовому засіданні не доведено, що за даним кримінальним провадженням допитані будь-які свідки.
При цьому, захисник підозрюваного у судовому засіданні наполягала на тому, що ризики є необгрунтованим, оскільки відповідно до ухвали Самарського районного суду міста Дніпра від 06.01.2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 665 600 гривень. На даний час підозрюваний вже перебуває під вартою та не має можливості внести заставу, що виключає наявність зазначених слідчим та прокурором ризиків.
Проте, суд не приймає до уваги дані посилання, оскільки відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави. Та, не зважаючи на ту обставину, що на момент розгляду даного клопотання застава не внесена у зв'язку з відсутністю коштів у підозрюваного, відповідно до ч. 2, 7 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, при застосуванні даного запобіжного заходу, суд враховує можливість внесення підозрюваним або застоводавцем у будь-який момент застави, наявність ризиків встановлених у судовому засіданні, наявність у ОСОБА_5 нового повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині, що наразі лише підсилює ймовірність вжиття підозрюваним заходів з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду, задля уникнення відповідальності за вчинені злочини.
Також, судом враховується, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, вчиненого під час дії воєнного стану.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність стійких соціальних зв'язків та постійного місця проживання, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 березня 2026 року, без визначення застави.
Ухвалу направити до СВ ІНФОРМАЦІЯ_3 - для виконання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1