справа № 208/15943/25
провадження № 1-кс/208/613/26
09 лютого 2026 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12025041160001824 від 14.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Старший слідчий СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , звернувся до суду із клопотанням погодженим прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12025041160001824 від 14.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел, спрямований на придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи у порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, у невстановлені в ході досудового розслідування дату і час, у невстановленому місці, усвідомлюючи, що придбання, зберігання та носіння бойових припасів є незаконним, придбав у невстановленої особи та у незаконний спосіб бойовий припас, а саме чеську наступальну ручну гранату RG-4 з стрічковим запобіжником.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 , діючи умисно, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що придбана ним чеська наступальна ручна граната RG-4, з стрічковим запобіжником є бойовим припасом, незаконно перемістив, тобто переніс вищевказану гранату до невстановленого розслідуванням місця, де почав її незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу до 14.12.2025.
14.12.2025, приблизно о 23.16 год., ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку № 26 по проспекту Свободи у місті Кам'янському, вчинив закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_8 , із використанням бойового припасу, а саме чеської наступальної ручної гранати RG-4, з стрічковим запобіжником.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у незаконному носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Також встановлено, що 13.12.2025 приблизно о 23.16 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 перебував поблизу будинку № 26 по просп. Свободи у м. Кам'янському Дніпропетровської області, де також перебував ОСОБА_8 .
Під час перебування у вказаному місці та у зазначений час між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , перебуваючи 13.12.2025, приблизно о 23.16 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), поблизу будинку № 26 по просп. Свободи у м. Кам'янському Дніпропетровської області, привів у дію бойовий механізм чеської наступальної ручної гранати RG-4, з стрічковим запобіжником, яку мав при собі, після чого діючи цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом підриву вибухового предмету в безпосередній близькості від людини можливо позбавити її життя, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, а також розуміючи, що діє спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб, кинув зазначену гранату в бік ОСОБА_8 , у результаті чого стався вибух.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 , у потерпілого ОСОБА_8 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді мінно-вибухової травми грудної клітини, верхніх та нижніх кінцівок.
Відтак ОСОБА_4 , діючи з метою реалізації свого умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 способом, небезпечним для життя багатьох осіб виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється в закінченому замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.5 ч.2 ст. 115 КК України.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел, спрямований на придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи у порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці придбав у невстановлений спосіб осколкову наступальну ручну гранату типу М67 та запал М213.
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та незаконне зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, достовірно знаючи, що незаконно придбані ним предмети - осколкова наступальна ручна граната типу М67 та запал М213, відносяться до категорії вибухових речовин, вибухових пристроїв, незаконно переніс її до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу.
14.12.2025 в період часу з 11 години 24 хвилин до 13 годин 53 хвилин, працівниками поліції було проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якому мешкає ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено: конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпусом осколкової наступальної ручної гранати типу М67, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху; запал типу М213, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху. У поєднанні штатним способом (за допомогою різьбового з'єднання) зазначені предмети утворюють осколкову наступальну ручну гранату типу М67, промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у незаконному носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
За сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115, КК України.
На думку органу досудового розслідування та прокурора, інший будь-який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та знизити ризики, які є актуальними.
В судовому засіданні прокурором підтримано клопотання за його змістом та обґрунтуванням та зазначено, що підставами застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів, а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши сторони, дослідив клопотання, матеріали кримінального провадження, підстави та обґрунтування покладені в його обґрунтування, приходжу до наступного:
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Як встановлено під час розгляду клопотання, 29.12.2025 підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:
протоколом огляду місця події, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , показання свідків по справі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , зафіксованими у протоколах допиту останніх, протоколом пред'явлення особи ОСОБА_4 для впізнання потерпілому ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи ОСОБА_4 для впізнання свідку ОСОБА_9 , та іншими доказами у їх сукупності.
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
-ризик переховування під органу досудового розслідування та суду (ураховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчинені зазначених кримінальних правопорушень, відсутність у нього утриманців на утримані та постійного місця роботи або навчання, існує висока імовірність спроб залишення ОСОБА_4 місця постійного проживання задля уникнення передбаченої законом відповідальності;
- ризик незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження ураховуючи наявність родинних відносин між підозрюваним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_11 (брат та сестра), а також беручи до уваги те, що остання є фактичним очевидцем події, існує висока імовірність незаконного впливу на неї з боку ОСОБА_4 з метою викривлення показань та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Щодо посилання підозрюваного на необґрунтованість підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доходячи до висновку про наявність ризику, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
При цьому слідчий суддя враховує і те, що в судове засідання не було надано доказів того, що застосування будь якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи матеріали клопотання позицію прокурора, підозрюваного, захисника, а також зважаючи на позицію Дніпровського апеляційного суду в ухвалі від 08.01.2026 якою підозрюваному ОСОБА_4 застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 у межах строку досудового розслідування, тобто до 14.03.2026 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12025041160001824 від 14.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 5 ч. 2 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 14 березня 2026 р. включно.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити ОСОБА_4 розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 14 березня 2026 року:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 13.02.2026 р. о 08:15 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1