Рішення від 12.02.2026 по справі 607/25557/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026 Справа №607/25557/25 Провадження №2/607/423/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідачки заборгованість за Кредитним договором №3460356 у розмірі 110400 грн.

Позов мотивовано тим, що 14.02.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3460356.

ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» уклали договір факторингу №?26102023, за яким Первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за Кредитним договором.

ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №?ДО-20250909/001 від 09.09.2025.

Згідно з Додатком 1 (Реєстр боржників) до договору факторингу №?ДО-20250909/001 від 09.09.2025, заборгованість Відповідача за кредитним договором №3460356 становить 110400 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав. Суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 14.02.2023 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3460356, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 20000 гривень строком на 360 днів.

Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором H061 14.02.2023 13:35:01.

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», вих. № 20240228-1952 від 28.02.2024 12:54:28, Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між Товариством та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 14.02.2023 13:36:28 на суму 20000.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 21e97f4b-141b-4032-b00b-b817f91642bd, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - НОМЕР_4, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» 26.10.2023 уклали договір відступлення прав вимоги №?26102023, відповідно до п.1.1 якого на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель заборгованості).

Відповідно до п. 6.2.3 Договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту зарахування грошових вимог в повному обсязі в розмірі, визначеному в п.7.1 Договору (1 170 331,26 грн), на рахунок Кредитора, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Договору відступлення прав вимоги та заповнення реєстру боржників (додаток №1) підготувати та передати ТОВ «ФК Профіт» реєстр боржників з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститься у реєстрі боржників (п.8.3, 8.3.1 Договору відступлення прав вимоги).

Протягом 5 робочих днів з моменту отримання ТОВ «ФК Профіт» електронної форми реєстру боржників ТОВ «ФК Профіт» формує та надає ТОВ «Лінеура Україна» для підписання акт приймання-передачі Реєстру боржників (п. 8.3.2 Договору відступлення прав вимоги).

ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК«Сіті Колект» 09.09.2025 уклали договір факторингу №ДО-20250909/001 відповідно до п.2.1 якого у відповідності до умов цього Договору Клієнт відступає(передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки, встановлені цим договором (а.с. 16 (зворот)-18).

Згідно із п. 3.1.3 Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору після чого Фактор стає Кредитором щодо Боржників стосовно їх заборгованостей за Кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру до договору факторингу №ДО-20250909/001, який є додатком №1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором 3460356.

Платіжною інструкцією №1 від 17.09.2025 підтверджується факт перерахування ТОВ «ФК«Сіті Колект» на рахунок ТОВ «ФК Профіт» грошових коштів у сумі 1007777,66 грн в якості плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025 (а.с. 17, зворот.).

Як видно із розрахунку заборгованості за договором від 14.02.2023 №3460356, заборгованість Відповідача становить 110400 грн, з яких 20000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 90400 грн - заборгованість за процентами.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 14.02.2023 уклали договір про надання фінансового кредиту №3460356, що підтверджується змістом договору.

Звертаючись до суду із позовом та обґрунтовуючи своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором за №3465533 від 16.02.2023, позивач зазначав, що набув відповідне право вимоги на підставі договору факторингу №ДО-20250909/001 від 09.09.2025, укладеного між ним та ТОВ «ФК Профіт», яке набуло відповідне право вимоги до відповідача від ТОВ «Лінеура Україна», згідно умов договору відступлення прав вимоги № 26102023 від 26.10.2023.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу вимог частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до вимог статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Таким чином, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що вони містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).

В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17 виснувано, що «чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах».

Встановлено, що пунктом 6.2.3 Договору відступлення прав вимоги № 26102023 від 26.10.2023, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт», права вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту зарахування грошових вимог в повному обсязі в розмірі, визначеному в п.7.1 Договору (1 170 331,26 грн), на рахунок Кредитора, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

Водночас, до матеріалів справи позивачем не долучено доказів про те, що ТОВ «ФК Профіт» було здійснення перерахування грошових коштів в розмірі 1 170 331,26 грн на рахунок ТОВ «Лінеура Україна».

В матеріалах справи відсутній також Акт приймання-передачі Реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, право вимоги до яких переходить за вказаним Договором відступлення прав вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу.

В тому випадку коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.

Вказані обставини свідчать про недоведення факту набуття прав вимоги фактором ТОВ «ФК Профіт» згідно Договору відступлення прав вимоги № 26102023 від 26.10.2023 до відповідача за кредитним договором 3460356.

А від-так, такі права вимоги не могли перейти від ТОВ «ФК Профіт» до нового кредитора «ФК «Сіті Колект».

Отже, факт переходу права вимоги за договором №3465533 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до наступного (нового) кредитора - ТОВ «ФК Профіт» та відповідно до позивача не доведений.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 по справі №916/2040/20).

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй заяві представник позивача просив розглянути справу при їх відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вище наведені положення законодавства, а також досліджені у справі докази, суд, оцінивши їх з точки зору достатності для встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, дійшов остаточного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, тому відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача, які згідно із статтею 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3460356 відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція повернення боргів", 01032, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ., код ЄДРПОУ: 35625014, адреса електронної пошти: info@aedr.com.ua, тел. (044) 499 85 90.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , засоби зв'язку: НОМЕР_3 .

Головуючий суддяВ. М. Позняк

Попередній документ
134050775
Наступний документ
134050777
Інформація про рішення:
№ рішення: 134050776
№ справи: 607/25557/25
Дата рішення: 12.02.2026
Дата публікації: 17.02.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (10.02.2026)
Дата надходження: 08.12.2025
Предмет позову: стягнення заборгованості
Розклад засідань:
08.01.2026 10:25 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
05.02.2026 12:40 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області