Справа №463/1351/26
Провадження №1-кс/463/1774/26
про застосування запобіжного заходу
13 лютого 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова Львівської обл., українцю, громадянину України, із середньою освітою, перебуваючому в цивільномц шлюбі, має на утриманні малолітніх дітей 2021, 2022 років народження, раніше не судимому, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ,зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140120000105 від 13 лютого 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України, -
слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави, з подальшим його утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 вересня 2025 року №271 солдат ОСОБА_5 , зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта і вважається таким, що з 21 вересня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою назавжди ухилитися від проходження військової служби, близько 11 години 50 хвилин 7 листопада 2025 року вчинив дезертирство, тобто самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 (територія військового містечка №20 «НЕМИРІВ», за адресою АДРЕСА_3 ), та близько 14 години 35 хвилин 10 лютого 2026 року затриманий начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю віпс Нижанковичі, ВПС Смільниця, 7 Карпатського загону Західного регіонального управління ОСОБА_7 керуючись ст.ст. 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч. 1 КУпАП, чим вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану.
Таким чином слідчий вважає, що в діях ОСОБА_5 наявні підстави для обґрунтованої підозри у вчинені останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у зв'язку з чим 13 лютого 2026 року останньому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Слідчий клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивує тим, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності. Вказує, що наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Окрім цього, 10 лютого 2026 року задокументовано факти незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_5 про, що свідчить протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №001315Е від 10 лютого 2026 року. Також вважає, що у разі відсутності запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підозрюваний може впливати на свідків - військовослужбовців своєї частини, з метою схиляння їх до зміни або відмови від надання правдивих свідчень у суді, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. При цьому вказує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також зазначає, що розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину підозрюваний, маючи певні навички використання зброї як військовослужбовець, перебуваючи на волі може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Крім того вважає, що підозрюваний, що вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, з великою вірогідністю може вчинити інші тяжкі та особливо тяжкі злочини. Вважає, що запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного неможливо, оскільки застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та може призвести до його подальшого переховування від органів слідства та суду, у зв'язку з чим подане клопотання просить задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому, пояснення надав аналогічні викладеним в такому, а тому на даному етапі досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник відносно задоволення клопотання заперечила, вважає, що відсутні ризики визначенні ст. 177 КПК України для застосування найтяжчого запобіжного заходу, просила врахувати сімейний сан та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити розмір застави, якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність тримання підозрюваного під вартою.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та пояснив, що залишив військову службу через стан здоров'я та надалі згідний служити, проте з врахуванням стану його здоров'я.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62026140120000105 від 13 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
13 лютого 2026 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
При цьому з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_5 було затримано 13 лютого 2026 року о 13 год. 17 хв.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать, зокрема: акт службового розслідування №9500 за фактом самовільного залишення за фактом неприбуття з лікувального закладу солдата ОСОБА_8 військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 вересня 2025 року №271, копією військового квитка ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 , протоколом обшуку від 10 лютого 2026 року, проміжним протоколом огляду речей та предметів від 11 лютого 2026 року, протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ №001315Е від 10 лютого 2026 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13 лютого 2026 року.
При цьомузгідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище Указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4757-IX від 14 січня 2026 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Відтак ризиками, які дають підстави слідчому судді застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що підозрюваний, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, намагався незаконно перетнути державний кордон, а відтак перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім того з метою уникнення відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом здійснення впливу на свідків, які є діючими військовослужбовцями, з метою їх відмови від своїх показань. Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом умисного самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Окрім того підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Наведені дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
При цьому слідчим суддею не беруться до уваги доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, оскільки такі не спростовують вищенаведених висновків та положеннями ч. 8 ст. 176 КПК України пердбачено можлиість застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 Кримінального кодексу України, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним злочину свідчать про наявність в його діях інкримінованого злочину.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів з часу фактичного затримання, тобто з 13 лютого 2026 року до 13 квітня 2026 року включно.
При цьому згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак з врахуванням наведених положень слідчий суддя вважає, що при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу не слід визначити розмір застави, оскільки на даному етапі досудового розслідування такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку слідчого судді є досить реальними з підстав описаних вище.
Керуючись вимогами статей 176, 177, 178, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з часу фактичного затримання 13 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 13 квітня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1