Справа № 462/544/26
13 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 127-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 28.11.2025 р. о 12 годині 10 хвилин у м. Львові на вулиці Д. Апостола, 9а будучи посадовою особою - суб'єкт господарювання видав протокол v01650-03650-25 перевірки технічного стану транспортного засобу з порушенням Порядку проведення ОТК, а саме: внесений до реєстру результатів обов'язкового технічного контролю транспортних засобів показник одометра SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 , не відповідає показнику одометра зафіксованому фотографією фіксації панелі приладів транспортного засобу - 296342 (різниця складає 200000 км.), чим порушив п.1.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив, що дає підстави зробити висновок про ухилення останнього від явки до суду, хоча про час та місце розгляду справи судом повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд справи Залізничним районним судом м. Львова, оскільки при складенні протоколу про адміністративне правопорушення був повідомлений про розгляд справи Залізничним районним судом м. Львова та інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua.
Враховуючи наведене, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що узгоджується з принципом судочинства, зазначеному в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, що є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Також, суд враховує, що відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127-1 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 127-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569703 від 19.01.2026 р., письмовими поясненнями особи, відносно якої складено протокол, в яких вказав, що допустив механічну помилку.
Досліджені судом докази, які у своїй сукупності є достатніми, належними та допустимими для встановлення вини особи, відносної якої складений протокол, а тому враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із врахуванням даних про особу ОСОБА_1 у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого ним правопорушення, обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення не встановлені, а тому для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 23, 40-1, 127-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360,00 /одна тисяча триста шістдесят / гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665 /шістсот шістдесят п'ять/ гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: Бориславський Ю. Л.