Справа № 462/155/26
13 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богданов Олександр Васильович, заінтересована особа: Сьома Державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем для отримання спадщини, -
встановив:
Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Богданов Олександр Васильович звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання та ведення господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з сином ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини,за адресою: АДРЕСА_1 , що необхідно їй для оформлення спадщини.
Розглянувши заяву та додані матеріали, суд дійшов висновку про необхідність залишення такої без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати, у тому числі, і загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
При цьому відповідно до п. 2, 4-10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21 (провадження № 61-2699св23) зроблено висновок, що «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідача є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Заявниця просить встановити факт спільного проживання, ведення спільного господарства з сином ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі АДРЕСА_2 , однак всупереч п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заявником не вказано, чи мав померлий інших членів сім'ї, хто прийняв спадщину після його смерті та не долучено доказів на підтвердження цього. У випадку відсутності спадкоємців, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, заявницею має бути визначено, як заінтересовану особу, відповідний орган місцевого самоврядування.
Також згідно зі ст. 318 ЦПК України в заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
На час смерті сина заявниця була зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3 , однак стверджує що проживала разом із сином у квартирі АДРЕСА_2 . У той же час, з оглянутих додатків до заяви вбачається, що окрім покликань заявниці у тексті заяви на перелік свідків, така заява не містить жодних відомостей на підтвердження обставин щодо спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту разом із сином.
Заявницею жодним чином не вказано щодо наявності у неї із сином до смерті останнього, спільного бюджету та витрат (придбання спільного майна, несення спільних витрат щодо його утримання тощо) та не представлено доказів цього.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї», членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У постанові від 17 червня 2020 року, справа № 755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в справі № 554/1251/20 від 22 червня 2021 року, належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю, зокрема, можуть бути: виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, докази оплати спільно комунальних послуг тощо.
У постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18) викладена позиція, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Також всупереч п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява не містить відомостей щодо наявності у заявниці чи у інших осіб оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до матеріалів заяви.
У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для їх усунення.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богданов Олександр Васильович, заінтересована особа: Сьома Державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем для отримання спадщини- залишити без руху.
Надати заявнику для усунення недоліків строк протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику для відома та виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Д. Іванюк