Дата документу 13.02.2026
Справа № 334/1112/26
Провадження № 2-з/334/9/26
про забезпечення позову
13 лютого 2026 року суддя Дніпровського районного суду м.Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,
встановив:
11.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Бабак Дмитро Геннадійович, про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, визнання права власності в порядку спадкування. Предметом позову є вимоги про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, ухваленого державним реєстратором прав на нерухоме майно Бабаком Дмитром Геннадійовичем 06 серпня 2025 року відповідно до якого за відповідачем ОСОБА_2 на підставі сфальсифікованої довідки житлово-будівельного кооперативу, що містила недостовірні відомості, було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому, тоді як зазначена квартира перебувала у спільній власності відповідача ОСОБА_2 та його колишньої дружини ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 племінника ОСОБА_4 , права власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_4 , котрий прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
12.02.2026 судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
12.02.2026 ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить забезпечити позов та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку в цілому зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав №80257154, ухваленого державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Бабаком Дмитром Геннадійовичем 06 серпня 2025 року.
В обґрунтування заяви зазначено, що з огляду на заявлені позовні вимоги, державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому за відповідачем ОСОБА_2 унеможливлює реалізацію позивачкою своїх спадкових прав до виріш вирішення по суті спору зі ОСОБА_2 про право власності на зазначену квартиру. На день подання цієї заяви саме відповідач ОСОБА_2 є одноосібним титульним власником спірної квартири, доказ чого додано до цієї заяви. Цим порушуються права позивачки на успадковане нею майно, на захист яких подано позовну заяву. Отже, будучи одноосібним титульним власником спірної квартири, половина з якої насправді є спадковим майном його колишньої дружини, на яке він не має жодного права, відповідач ОСОБА_2 може вільно, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб розпоряджатися всією квартирою, в тому відчужити її будь-якій третій особі в будь-який час. Сам він у спірній квартирі не проживає з 2002 року, його місце проживання зареєстроване за іншою адресою, докази чого додано до позовної заяви. Тобто спірна квартира не пов'язана з центром його життєвих інтересів, і нічого не стримує його бажання відчужити її. У разі відчуження відповідачем ОСОБА_2 спірної квартири позов у цій справі буде повністю позбавлено підстав. Знадобиться ініціювати абсолютно новий процес, з іншим відповідачем, з іншими позовними вимогами, а зроблені позивачкою судові витрати та витрати часу виявляться марними. Враховуючи наведене вище, невжиття заходу забезпечення позову позбавить позивачку ефективного захисту її прав, порушених свідомими і навмисними протиправними діями відповідача ОСОБА_2 , а, крім того, поставить позов під загрозу позбавлення підстав. При цьому такий вид забезпечення позову жодним чином не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів відповідача ОСОБА_2 , натомість дозволить запобігти відчуженню ним спірної квартири на користь третіх осіб та забезпечити можливість ефективного захисту прав позивачки. Факт державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 в цілому на підставі спірного рішення про державну реєстрацію прав №80257154, ухваленого державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Бабаком Дмитром Геннадійовичем 06 серпня 2025 року, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав - індексний номер 438484985, сформованим 06 серпня 2025 року державним реєстратором Бабаком Д.Г..
Відповідно до частини першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, та враховуючи доводи заявника, що відповідачем під час розгляду справи може бути відчужено спірне майно, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначений в ній вид забезпечення позову є співмірним, відповідає змісту заявлених позовних вимог, та установлено підстави, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, що в свою чергу призведе до неможливості захисту законних інтересів позивача.
Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 5, 149, 151, 153, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку в цілому зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав №80257154, ухваленого державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Бабаком Дмитром Геннадійовичем 06 серпня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Коломаренко К. А.