13 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 490/5763/24
провадження № 61-1556ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Родіонова Вікторія Євгенівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Встановлено факт проживання однієї сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2008 року до 14 червня 2024 року.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2025року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
05 лютого 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Родіонова В. Є., через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2026 року і залишити в силі рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 листопада 2025 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має заначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Родіонова В. Є., не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Вказує, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази та не навів мотивів прийняття або відхилення наданих позивачем доказів щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Однак, заявниця, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не наводить обов'язкові підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Заявниця вказує пункт 1 частини другої статті 398 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження судового рішення, однак не зазначає постанови Верховного Суду, висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у яких не застосував чи неправильно застосував суд апеляційної інстанції.
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявниці необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені статтею 389 ЦПК України, додати її копії відповідно до кількості учасників справи (у разі подання касаційної скарги засобами поштового зв'язку) або докази надсилання скарги іншим учасникам справи (у разі подання касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет).
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Родіонова Вікторія Євгенівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 27 лютого 2026 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников