10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 475/787/23
провадження № 61-1476ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» до ОСОБА_1 про визнання права власності на орендну плату в натуральній формі,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, укладений з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», та стягнути збитки, спричинені невиконанням протягом 2020-2022 років обов'язків зі сплати орендної плати за вказаним договором оренди земельної ділянки у розмірі 40 873,83 грн.
У жовтні 2023 року ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» звернулося до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, в якому просило визнати право за товариством на орендну плату у натуральній формі за 2020-2022 роки за договором оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, укладеного між ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» та ОСОБА_1 , а саме:
- на 1 750 кг пшениці за ціною без ПДВ 3 750,00 грн/т на суму без ПДВ 6 562,50 грн; 1 750 кг ячменю третього класу за ціною без ПДВ 3 750,00 грн/т на суму без ПДВ 6 562,50 грн; 310 кг соняшника за ціною без ПДВ 7083,33 грн/т, на суму без ПДВ 2 195,83 грн, разом без ПДВ 15 320,83 грн, ПДВ 3 064,17 грн, а всього на загальну суму з ПДВ 18 385,00 грн;
- на 1 750 кг пшениці за ціною без ПДВ 4 875,00 грн/т на суму без ПДВ 8 531,25 грн; 1750 кг ячменю третього класу за ціною без ПДВ 4 875,00 грн/т, на суму без ПДВ 8 531,25 грн; 310 кг соняшника за ціною без ПДВ 11 250,00 грн/т, на суму без ПДВ 3 487,50 грн, разом без ПДВ 20 550,00 грн, ПДВ 4 110,00 грн, всього на загальну суму з ПДВ 24 660,00 грн;
- на 1 750 кг пшениці за ціною без ПДВ 2 341,28 грн/т на суму без ПДВ 4 097,24 грн; 1 750 кг, ячменю третього класу за ціною без ПДВ 2 341,28 грн/т на суму без ПДВ 4 097,24 грн; 310 кг соняшника за ціною без ПДВ 8 250,00 грн/т, на суму без ПДВ 2 557,50 грн, разом без ПДВ 10 751,98 грн, ПДВ 2 150,40 грн, всього на загальну суму з ПДВ 12 902,38 грн.
Доманівський районний суд Миколаївської області рішення від 03 жовтня 2025 року первісний позов задовольнив.
Розірвав договір оренди земельної ділянки від 04 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Меліоратор-Агор Юг» відносно земельної ділянки площею 6,2 га, кадастровий номер 4822783200:14:000:0036, який був зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель 14 лютого 2007 року зроблено запис за № 040701300131.
Стягнув з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» на користь ОСОБА_1 орендну плату за оренду земельних ділянок за період дії договору з 2020 по 2022 роки включно у розмірі 40 878,83 грн.
Відмовив ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання права на орендну плату в натуральній формі.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 05 січня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» задовольнив частково.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2025 року в частині вимог первісного позову про стягнення заборгованості по орендній платі та стягнення судових витрат змінив.
Стягнув з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 18 884,67 грн, а також 876,48 грн судового збору.
Рішення в частині вимог первісного позову про розірвання договору, а також в частині зустрічного позову залишив без змін.
02 лютого 2026 року ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», через систему «Електронний суд», подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2026 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Предметом первісного позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості у розмірі 40 873,83 грн.
Предметом зустрічного позову є вимоги про визнання права на орендну плату в натуральній формі.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Також, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що справа має для нього виняткове значення.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Переважно наведені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» до ОСОБА_1 про визнання права власності на орендну плату в натуральній формі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко