13 лютого 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря
судового засідання ОСОБА_4
сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 04 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №42022266010000202,
Ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 04 лютого 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, з вищою освітою, директор департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят) гривень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 до 04 квітня 2026 року наступні обов'язки:
- прибувати до уповноваженого у кримінальному провадженні слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;
- не відлучатися за межі Чернівецької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
- здати на зберігання до державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
ЄУНС:725/717/26 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
НП:11-сс/822/62/26 Доповідач: ОСОБА_1
На вказане рішення слідчого судді адвокат адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 04 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Стверджує, що слідчим та прокурором не наведено конкретних фактичних даних, які б підтверджували намір чи спроби підозрюваного переховуватися, впливати на свідків, знищувати або спотворювати документи чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Уважає, що висновки слідчого судді про наявність ризику переховування є необґрунтованими, оскільки підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, сім'ю, утримує близьких родичів, проживає на території України та після повідомлення про підозру належно виконував процесуальні обов'язки, з'являвся за викликами та не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування чи суду.
Наголошує, що сама лише тяжкість інкримінованого діяння та попереднє службове становище підозрюваного не можуть автоматично свідчити про реальність ризиків.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів зазначає, що сторона обвинувачення не довела наявності у підозрюваного реальної можливості чи наміру вчинити такі дії, а відповідні документи перебувають у розпорядженні слідства та/або вже вилучені.
Зауважує, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР ще 01 вересня 2022 року, тоді як із клопотанням про запобіжний захід сторона обвинувачення звернулася лише у лютому 2026 року, що, на думку апелянта, не узгоджується з твердженнями про наявність невідкладних та реальних ризиків.
Указує, що ризик незаконного впливу на свідків є безпідставним, оскільки за час досудового розслідування не було зафіксовано жодної спроби такого впливу, при цьому у матеріалах клопотання не конкретизовано, на кого саме може впливати підозрюваний.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то апелянт стверджує, що наведені доводи сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені матеріалами, які б свідчили про реальні наміри чи факти відповідної поведінки підозрюваного.
Крім того, уважає, що слідчий суддя належним чином не перевірив і не мотивував неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов'язання, та не навів переконливих підстав, чому саме обраний запобіжний захід є необхідним і пропорційним для запобігання заявленим ризикам.
На думку апелянта, визначений розмір застави є невиправданим та непропорційним, оскільки суд не оцінив належним чином платоспроможність підозрюваного та наявність утриманців.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів доходить такого.
Положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
За змістом положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається із наданих в апеляційний суд матеріалів провадження, слідчого СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42022266010000202, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за яким 23 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у його вчиненні.
27.01.2026 р. старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 , яке 04.02.2026 р. ухвалою слідчого судді було задоволено.
На думку колегії суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов правильного висновку про наявність сукупності вагомих доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Як вбачається з апеляційної скарги захисником не оскаржується обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а тому колегія суддів, керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих обставин, які ніким не оспорені.
Що стосується встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то такі знайшли своє підтвердження та об'єктивно існують, а тому задля їх попередження необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід саме у вигляді застави.
Так, апеляційним суд погоджується із висновками слідчого судді про існування ризиків знищення, приховування чи спотворення речей і документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, здійснення незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, оскільки вони випливають із сукупності обставин кримінального провадження, характеру та способу вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також даних про його особу, які у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованої ймовірності реалізації зазначених ризиків у разі незастосування належних процесуальних запобіжників.
Водночас довід апеляційної скарги про відсутність ризику переховування не заслуговує на увагу, оскільки слідчим суддею цей ризик визнано недоведеним та не враховано при постановленні ухвали.
На даний час застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_6 повністю відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час розгляду даного питання. При цьому, на думку апеляційного суду, інший, більш м'який запобіжний захід, не здатен запобігти вищевказаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного в майбутньому.
Доводи апелянта щодо декларативності ризиків фактично зводяться до незгоди з оцінкою обставин кримінального провадження, наданою слідчим суддею, однак не містять об'єктивних даних, які б свідчили про неправильність або необґрунтованість такої оцінки.
Посилання сторони захисту на відсутність зафіксованих випадків впливу на свідків, знищення чи спотворення доказів, а також на належну процесуальну поведінку підозрюваного, самі по собі не свідчать про відсутність відповідних ризиків та не виключають необхідності застосування запобіжного заходу, оскільки останній спрямований на запобігання можливим порушенням у майбутньому.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу і на те, що вимоги апеляційної скарги захисника, який заперечує існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та одночасно просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, у цій частині є суперечливими оскільки за змістом ст.194 КПК України будь-який запобіжний захід може бути застосований лише за наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із наведених ризиків.
Що стосується розміру застави, то він є співмірним наявним ризикам та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 . Визначаючи його, слідчий суддя врахував обставини кримінального провадження, а також майновий і сімейний стан підозрюваного, у зв'язку з чим зменшив запропонований стороною обвинувачення розмір застави з 91 до 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Це свідчить про врахування слідчим суддею конкретних обставин справи при застосуванні запобіжного заходу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, отже підстав для її скасування, як про це просить апелянт, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.177, 182, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 04 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3