12 лютого 2026 року м. Чернівці
справа № 726/197/25
провадження №22-ц/822 /1349/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Черновська А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 19 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживачів.
Позов обґрунтовано наступним. 30 квітня 2024 року, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з банківського рахунку позивача, а саме з рахунку НОМЕР_1 , емітованого в АТ КБ «ПриватБанк» відбулося несанкціоноване списання грошових коштів у результаті шахрайських дій третіх осіб.
Просив зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на карткових рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 у розмірі, що існував станом на 28 квітня 2024 року, тобто до моменту здійснення несанкціонованих фінансових операцій у період з 29 квітня 2024 року по 02 травня 2024 року, зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків, щомісячних платежів та будь-яких штрафних санкцій ОСОБА_1 за картковими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у частині кредитного ліміту, заборгованість за яким виникла внаслідок несанкціонованих фінансових операцій (транзакцій), здійснених у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року, а також списати вже нараховані у зв'язку з цим відсотки, вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 19 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживачів - задоволено.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на карткових рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , відкритих на ім'я ОСОБА_1 в розмірі, що існував станом на 29 квітня 2024 року, тобто до моменту здійснення несанкціонованих фінансових операцій у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані за картковими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 30 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 13 890 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що суд першої інстанції доволі формально підійшов до розгляду справи, взяв до уваги лише доводи позивача, не врахував докази, які надавалися представником відповідача на підтвердження того факту, що зняття коштів стало можливим через розголошення позивачем персональних даних.
Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про належне виконання позивачем обов'язку повідомлення банку про втрату платіжного засобу та платіжні операції, які позивач вважає неналежними, та звільнення його від відповідальності за їх здійснення.
Суд на надав аналізу та оцінки доказам поданих відповідачем, не вказав чому він їх не приймає, що вони доводять/не доводять, в тому числі доказів, які підтверджують проведення авторизації при вході в додаток «Приват 24» з нетипового для клієнта пристрою із застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації, що має виключне значення для здійснення доступу до додатку «Приват 24» на фінансовому телефону позивача.
Як слідує з матеріалів справи (виписки по рахунку) всі спірні операції виконувалися з 29.04.2024р. по 01.05.2024р. включно. Запис телефонної розмови між позивачем та оператором Банку подано з відзивом на диску з аудіофайлами mp3. Так, позивач звернувся на гарячу лінію Банку з приводу даної події тільки 14.08.2024 р. о 18:09 (витяг з програмного комплексу додається на 2 арш.)
Крім того, дану обставину доводить аудіозапис розмови з оператором відповідача в період запису між 9:45 хв. та 10:25 хв., протокол допиту на першому аркуші та витяг з ЄРДР від 27.08.2024р. В ході спілкування з оператором з'ясувалося, що ОСОБА_1 звернувся до відділення банку 14.08.2024р. та повідомив, що ніякі платежі не здійснював, картами ніколи не користувався, пароль від «Приват 24» не пам'ятає, йому телефонували з банку, але він їх збивав. При наданні пояснень в суді першої інстанції позивач вказував, що йому перед спірними операціями телефонував невідомий, розмови не пам'ятає, які дії вчиняв на телефоні теж не пам'ятає.
Виходячи з даних службової перевірки, висновок якої підтверджується витягами з програмних комплексів, 29.04.2024 р. об 16:23 відбулась зміна паролю позивача в його додатку у «Приват 24» на його фінансовому телефоні за допомогою його карткового рахунку НОМЕР_4 (введення коректних даних за картковим рахунком). Підтвердження зміни паролю відбулось за допомогою Багаторівневого IVR-опитування, а також 29.04.2024 р. о 16:22 клієнт отримав СМС повідомлення про таку зміну паролю, що підтверджено витягами з програмного комплексу. Всі дії здійснені з фінансового телефону позивача НОМЕР_5 .
Після зміни паролю успішний вхід до «Приват 24» клієнта банку ОСОБА_1 29.04.2024р. було зафіксовано з нетипового пристрою, тобто з іншого - SMARTPHONE, типовим для клієнта є пристрій -SM-A155F|SAMSUNG. Так, о 16:27 логін «Приват 24» яким був фінансовий номер НОМЕР_5 клієнта, змінено на інший - НОМЕР_6 (витяг з програмного комплексу додано). Зміну логіну у «Приват 24» підтверджено смс повідомленням 29.04.2024 р. о 16:25:08 надіслане на фінансовий телефон позивача, дані від мобільного оператора також підтвердили надіслання Банком смс повідомлення ОСОБА_1 у вказаний час.
Надалі о 16:27 клієнт підтвердив смс повідомлення про встановлення нового логіну, тобто нового номера телефону з якого здійснюється вхід в його «Приват 24» (о 16:29 клієнт отримав смс повідомлення про особисті налаштування користувача під новим логіном НОМЕР_6 ), що підтверджено витягом з програмного комплексу. Таким чином, ОСОБА_1 ще 29.04.2024р. об 16:23 год. узгодив невідомим особам вхід до свого додатку «Приват 24» зі зміною пароля до акаунта та з підтвердженням такої зміни через IVR дзвінок, з отриманням повідомлення від банку про зміну логіну. А також подальшим введенням вірного пін коду карти НОМЕР_4. Тобто, авторизація при вході з нетипового для клієнтки пристрою відбулася з застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації. Без такого підтвердження позивачем в мобільному додатку «Приват 24», вхід з нетипового пристрою був би неможливий, навіть при правильному введенні логіну і паролю.
Апелянт зазначає, що суд безпідставно цього не врахував та безпідставно задовольнив позов.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку. На ім'я позивача відкрито карткові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з ЄРДР від 27 серпня 2024 року за №12024263020000861 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 190 КК України, за фактом того, що в період з 20 год. 10 хв. 30.04.2024 року по 17 год. 10 хв. 01.05.2024 року, невідома особа шахрайським шляхом за допомогою електро-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами в сумі 34 639 грн. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , які були перераховані з кредитної картки Приватбанк НОМЕР_3 на невідомий рахунок без відома та згоди ОСОБА_1 ЄО33049 від 26.08.2024.
Відповідно до листа Чернівецького РУП ГУНП у Чернівецькій області №53252-2025 від 25.04.2025 р., 26.08.2025 р. надійшла заява про вчинення правопорушення за зверненням ОСОБА_2 , яка внесена до ЄРДС 27.08.2024 р., з якої вбачається, що в період з 20:10 год. 30.04.2024 р. по 17:10 01.05.2024 р. невідома особа шахрайським шляхом за допомогою ЕО техніки заволоділа грошовими коштами в сумі 34 639 грн. гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були перераховані із кредитної картки Приватбанк НОМЕР_3 на невідомий рахунок без відома та згоди ОСОБА_1 ЄО33049 від 26.08.2024.
Згідно з листом ПрАТ «ВФ Україна» від 08.10.2025 р. надано Інформацію про дату, час та місце розташування мобільного кінцевого (термінального) обладнання, яким користувався абонентський номер НОМЕР_5 у період часу з 07:00 год 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р. на час здійснення дзвінків, роздруківку дзвінків за номером телефону НОМЕР_5 у період часу з 07:00 год. 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р., чи надсилалися SMS -повідомлення на мобільний номер телефону НОМЕР_5 у період часу у період часу з 07:00 год 28.04.2024 р. по 24:00 год. 02.05.2024 р. та з яких номерів.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 здійснив всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, як користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Пунктом 6 частини дев'ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов'язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов'язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, користувач зобов'язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Аналогічні положення викладені й у частині п'ятій статті 87 Закону України «Про платіжні послуги».
Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку. На ім'я позивача відкрито карткові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з ЄРДР від 27 серпня 2024 року за №12024263020000861 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 190 КК України, за фактом того, що в період з 20 год. 10 хв. 30.04.2024 року по 17 год. 10 хв. 01.05.2024 року, невідома особа шахрайським шляхом за допомогою електро-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами в сумі 34 639 грн. ОСОБА_1 які були перераховані з кредитної картки Приватбанк НОМЕР_3 на невідомий рахунок без відома та згоди ОСОБА_1 ЄО33049 від 26.08.2024.
Разом з тим, відповідачем було звернено увагу на те, що такі операції були здійснені з коректним введенням паролю та усіх необхідних реквізитів для виконання дистанційного розпорядження на переказ коштів, які відомі лише власнику картки, що підтверджується долученими ним скріншотами з внутрішньої системи Банку.
Також представник відповідача зазначав, що зміна паролю відбулась 29.04.2024 р. о 16:23 за допомогою Багаторівневого IVR-опитування, а о 16:22 клієнт отримав СМС повідомлення про таку зміну паролю. Всі дії здійснені з фінансового телефону позивача НОМЕР_5 .
З матеріалів справи вбачається, що всі спірні операції виконувалися з 29.04.2024р. по 01.05.2024р. включно. Запис телефонної розмови між позивачем та оператором Банку подано з відзивом на диску з аудіофайлами mp3. Так, позивач звернувся на гарячу лінію Банку з приводу даної події тільки 14.08.2024 р. о 18:09, що підтверджено витягом з програмного комплексу, який додано апелянтом.
Дана обставина також підтверджена аудіозаписом розмови з оператором відповідача в період запису між 9:45 хв. та 10:25 хв. та витягом з ЄРДР від 27.08.2024р. В ході спілкування з оператором з'ясувалося, що ОСОБА_1 звернувся до відділення банку 14.08.2024р. та повідомив, що ніякі платежі не здійснював, картами ніколи не користувався, пароль від «Приват 24» не пам'ятає, йому телефонували з банку, але він їх збивав. При наданні пояснень в суді першої інстанції позивач вказував, що йому перед спірними операціями телефонував невідомий, розмови не пам'ятає, які дії вчиняв на телефоні теж не пам'ятає.
Виходячи з даних службової перевірки, висновок якої підтверджується витягами з програмних комплексів, 29.04.2024 р. об 16:23 відбулась зміна паролю позивача в його додатку у «Приват 24» на його фінансовому телефоні за допомогою його карткового рахунку НОМЕР_4 (введення коректних даних за картковим рахунком). Підтвердження зміни паролю відбулось за допомогою Багаторівневого IVR-опитування, а також 29.04.2024 р. о 16:22 клієнт отримав СМС повідомлення про таку зміну паролю, що підтверджено витягами з програмного комплексу. Всі дії здійснені з фінансового телефону позивача НОМЕР_5 .
Після зміни паролю успішний вхід до «Приват 24» клієнта банку ОСОБА_1 29.04.2024р. було зафіксовано з нетипового пристрою, тобто з іншого - SMARTPHONE, типовим для клієнта є пристрій -SM-A155F|SAMSUNG. Так, о 16:27 логін «Приват 24» яким був фінансовий номер НОМЕР_5 клієнта, змінено на інший - НОМЕР_6 (витяг з програмного комплексу додано). Зміну логіну у «Приват 24» підтверджено смс повідомленням 29.04.2024 р. о 16:25:08 надіслане на фінансовий телефон позивача, дані від мобільного оператора також підтвердили надіслання Банком смс повідомлення ОСОБА_1 у вказаний час.
Надалі о 16:27 клієнт підтвердив смс повідомлення про встановлення нового логіну, тобто нового номера телефону з якого здійснюється вхід в його «Приват 24» (о 16:29 клієнт отримав смс повідомлення про особисті налаштування користувача під новим логіном НОМЕР_6 ), що підтверджено витягом з програмного комплексу. Таким чином, ОСОБА_1 ще 29.04.2024р. об 16:23 год. узгодив невідомим особам вхід до свого додатку «Приват 24» зі зміною пароля до акаунта та з підтвердженням такої зміни через IVR дзвінок, з отриманням повідомлення від банку про зміну логіну. А також подальшим введенням вірного пін коду карти НОМЕР_4. Тобто, авторизація при вході з нетипового для клієнтки пристрою відбулася з застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації. Без такого підтвердження позивачем в мобільному додатку «Приват 24», вхід з нетипового пристрою був би неможливий, навіть при правильному введенні логіну і паролю.
Цих обставин безпідставно суд першої інстанції не взяв до уваги.
Отже, доводи апелянта знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги.
За таких обставин, враховуючи, що перерахування з кредитної картки відбулося внаслідок дій позивача, який сприяв своїми діями стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват 24» з можливістю повністю розпоряджатися його фінансовим номером, рахунками та коштами в АТ КБ «ПриватБанк», а також можливістю укладати кредитні угоди, відтак АТ КБ «Приватбанк» не має нести відповідальності за такі операції.
Колегією суддів також враховано, що обставини, на які посилається позивач мали місце з 29.04.2024р. по 01.05.2024р. включно, однак, він звернувся на гарячу лінію Банку з приводу даної події тільки 14.08.2024 р. о 18:09.
Верховний Суд в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
З огляду на наведене, ризик збитків, що передували повідомленню до банку, несе позивач.
Однак суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Згідно з частинами 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу положення Закону України «Про захист прав споживачів» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду.
За подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір у розмірі 1802,27 грн. З урахуванням викладеного, слід компенсувати АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1802,27 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів відмовити.
Компенсувати Акціонерному Товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1802 гривень 27 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк