Єдиний унікальний номер 642/159/25
Номер провадження 22-ц/818/299/26
12 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року в складі судді Ольховського Є.Б. по справі № 642/159/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поддубна Юлія Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поддубна Юлія Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який постійно проживав та був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказала, що вона також була зареєстрована та постійно проживала за зазначеною адресою, з 1985 року мала спільний побут, бюджет та шлюбно-сімейні відносини з ОСОБА_2 , вони спільно придбали будинок в інтересах сім'ї. Вони тричі одружувалися та розлучались, востаннє розірвали шлюб 11 серпня 2004 року, однак фактичні відносини між ними не припинились. Після смерті ОСОБА_2 вона організувала його поховання.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з 67/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 71,8 кв м, житловою площею 36,2 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобілю DACIA Logan, 2009 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 .
Зазначила, що вона у передбачений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 01 лютого 2024 року приватний нотаріус ХМНО Поддубна Ю.В. відмовила у видачі свідоцтва, оскільки вона не надала документів про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Оскільки інших спадкоємців немає, а спадщину вона прийняла, вчасно подавши відповідну заяву до нотаріуса, є підстави для визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Просила визнати за нею право власності на 67/100 часток житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 71,8 кв м, житловою площею 36,2 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль DACIA Logan, 2009 року випуску, колір кузова синій, об'єм двигуна 1598 куб см, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» Харківська міська рада подала до суду пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 , а також докази існування станом на час розгляду справи будинку АДРЕСА_1 , технічний паспорт і докази права власності ОСОБА_2 на цей будинок.
Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 67/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 71,8 кв м, житловою площею 36,2 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на автомобіль DACIA Logan, 2009 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду мотивовано тим, що позивачка з померлим проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вона у передбачений законом строк прийняла спадщину, інших спадкоємців немає, тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності на спадкове майно.
На вказане судове рішення 10 червня 2025 року через систему «Електронний суд» Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивачку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2024 року у справі № 642/4297/24 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, отже викладені у ньому обставини не можуть підтверджувати факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 . Оскаржуване рішення підміняє собою отримання свідоцтва про право власності та оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Позивачка неправильно обрала спосіб судового захисту, обрані нею спосіб захисту та позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими та такими, що не відповідають наявним обставинам, змісту і характеру правовідносин та завданням цивільного судочинства в цілому.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 12 лютого 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Судова повістка на ім'я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 13 липня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 212-213).
Представник ОСОБА_1 адвокат Стрикаль М.В., Харківська міська рада та її представник ОСОБА_3 отримали 05 липня 2025 року в електронних кабінетах (а.с. 210-213).
Судова повістка на ім'я ПН ХМНО Поддубна Ю.В. повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 13 липня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 214-215).
11 лютого 2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Стрикаль М.В. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, призначеного на 12 лютого 2026 року на іншу дату через зайнятість представника в іншій справі кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Стрикаль М.В. 11 лютого 2026 року було подано клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 12 лютого 2026 року через його зайнятість в кримінальній справі.
Про дату, час та місце судового розгляду справи 12 лютого 2026 року він був повідомлений належним чином з 02 липня 2025 року та мав достатньо часу для організації своєї діяльності по виконанню представництва по даній справі.
Оскільки клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 12 лютого 2026 року з належним обґрунтуванням поважних причин неявки в судове засідання ОСОБА_4 не надано, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тричі перебували у шлюбі. Перший шлюб між ними укладено 19 жовтня 1985 року та розірвано 22 липня 1986 року; другий шлюб укладено 11 грудня 1987 року і розірвано 01 вересня 1992 року; третій шлюб укладено 05 січня 1995 року і розірвано 11 серпня 2004 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, копіями свідоцтв про укладення і розірвання шлюбу (а.с. 12-15).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 16 липня 2015 року (а.с. 9-10).
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 24 квітня 2024 року, за цією ж адресою до 29 липня 2022 року був зареєстрований ОСОБА_2 (а.с. 33-34).
ОСОБА_2 був власником автомобіля DACIA Logan, 2009 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , та 67/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 71,8 кв м, житловою площею 36,2 кв м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 08 лютого 2024 року, копією договору купівлі-продажу від 06 серпня 1986 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 23-25, 31).
Особові рахунки на комунальні послуги у будинку за вказаною адресою відкриті на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 36-38).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 18).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищевказане майно.
Похованням ОСОБА_2 займалась позивачка, що підтверджується копією договору - замовлення № 001133 з КП «Ритуал» на організацію та проведення поховання (а.с. 19).
Згідно матеріалів спадкової справи № 26/2023 (номер в реєстрі № 71795112) після смерті ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщини 27 грудня 2023 року звернулась ОСОБА_1 , інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини не надходило (а.с. 20-21, 67-90).
Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і спадщину після смерті сина не приймала, а син ОСОБА_2 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16, 17, 32).
З довідки ФОП ОСОБА_7 від 12 грудня 2023 року № 0227/12-23 вбачається, що обстеженням на місці та проведеним комплексом робіт встановлено: житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно відповідає наступним характеристикам: загальна площа 71,8 кв м, житлова площа 36,2 кв м, самочинне перепланування, будівництво, реконструкція - відсутні. 33/100 частки у праві власності належить ОСОБА_1 , 67/100 - ОСОБА_2 . Також зазначені характеристики будинку підтверджуються технічним паспортом від 12 грудня 2023 року (а.с. 26, 27-30).
Постановою від 01 лютого 2024 року № 18/02-31 приватний нотаріус ХМНО Поддубна Ю.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки вона не надала підтвердження шлюбу або документів про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (а.с. 22, 37).
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року у справі № 642/2366/24 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - залишено без розгляду. Також ОСОБА_1 роз'яснено право звернутися до суду із заявою в порядку позовного провадження.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поддубна Ю.В., про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2024 року у справі № 642/4297/24 відмовлено у задоволенні позову з тих мотивів, що позивачкою обраний неефективний спосіб захисту права, внаслідок відсутності взаємопов'язаної з визнанням відповідного факту вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спірне майно. Водночас встановлено, що факт проживання позивачки із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, що відкрилась після смерті останнього, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами (а.с. 121-124).
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили факт постійного проживання однією сім'єю позивачки зі спадкодавцем за вищевказаною адресою та ведення сторонами спільного господарства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23) зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Частиною 1 статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18). Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18 (провадження № 61-15094св20)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) вказано, що «для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім'єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22), від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21).
Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю протягом п'яти років до моменту його смерті, наявності між ними відносин, притаманних членам сім'ї, ОСОБА_1 надала достатні та належні докази. Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали за однією адресою; з 1985 року тричі укладали шлюб, який розривали з формальних підстав; мали спільного сина, який помер; на ім'я позивачки відкриті особові рахунки у будинку, співвласницею якого вона була разом з ОСОБА_2 . Також факт їхнього спільного проживання однією сім'єю підтверджується показаннями свідків та наданими позивачкою фотознімками родини (а.с. 45-46), які оцінені у сукупності з іншими доказами.
Крім того, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2024 року у справі № 642/4297/24 хоча й відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем з мотивів обрання неефективного способу захисту права (відсутності майнової вимоги), проте встановлено, що факт проживання позивачки із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу протягом п'яти років до часу відкриття спадщини підтверджується наданими доказами, і суд не може залишати такі висновки поза увагою при розгляді цієї справи. Саме на виконання роз'яснень суду, наданих у вказаному рішенні, ОСОБА_1 й звернулась до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування у цій справі.
Встановивши факт проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю більше п'яти років, і те, що вона є спадкоємцем четвертої черги за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , а інші спадкоємці відсутні, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом.
Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо того, що позивачка неправильно обрала спосіб судового захисту, її позовні вимоги є передчасними, та оскаржуване рішення підміняє собою отримання свідоцтва про право власності та оформлення спадщини в нотаріальному порядку, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що ОСОБА_1 відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також відмовлено судами у вимогах про встановлення факту спільного проживання з померлим однією сім'єю як в порядку окремого, так і в порядку позовного провадження.
Оскільки між ОСОБА_1 і Харківською міською радою є спір щодо спадкового майна, вочевидь питання встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю і її права на спадкове майно не могло бути вирішено в порядку окремого провадження.
Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).
Оскільки ОСОБА_1 пред'явила вимогу про визнання права власності за нею як спадкоємцем четвертої черги, позовна вимога про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем не є належним способом захисту її прав, а відповідні обставини встановлюється судом під час розгляду позову про визнання права власності за позивачем.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 522/21808/18, провадження № 61-17920св23.
Аналогічного висновку про те, що за наявності майнових вимог позивачки до спадкоємців вимога про встановлення факту її спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу не є належним способом захисту порушеного права, та такий факт суд встановлює під час розгляду відповідних майнових вимог, оскільки його наявність є для них підставою, викладений у постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/18070/16-ц, провадження № 61-856св24.
Отже, обраний позивачкою спосіб захисту її прав шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно є належним та ефективним, іншого способу захисту за обставин цієї справи у ОСОБА_1 немає.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу Харківської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору апеляційним судом немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина