12 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/21411/24
Провадження № 22-ц/4815/25/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кручок Наталії Валеріївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування позову зазначають, що вироком Рівненського міського суду від 23.09.2024 у справі №569/9619/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 та ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; - за ч. 3 ст. 309 КК України - у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 296 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Вказують, що наявність тілесних ушкоджень (в т.ч. синці на обличчі), що були заподіяні позивачам завдавали їм моральних та душевних страждань, зокрема: - порушено нормальні життєві зв?язки через неможливість продовження активного громадського життя. Внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень позивачі не могли з'являтися на людях з таким обличчям, а у випадку коли в цьому була необхідність, вимушені були приховувати очі під окулярами та ніяковіти під поглядами людей; - забій, який залишився після побиття є і на сьогодні предметом насмішок знайомих позивачів та викликає негативне естетичне враження у осіб протилежної статі, що, як наслідок, негативно впливає на взаємини з ними. Власне позивачам дійсно доводиться постійно користуватися надмірними косметичними засобами, щоб приховати видимі травми обличчя; - травми, які були у позивачів ще протягом місяця після побиття не давали можливості нормально харчуватися, оскільки при прийманні їжі виникав різкий біль. Зазначена обставина вплинула на загальне самопочуття та стан здоров?я позивачів; - після побиття позивачі були вимушені проходити тривале лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу з метою огляду та оброблення ран, відвідуванням психологів, реабілітологів та соціальних працівників. Впродовж всього періоду лікування позивачі почувалися незручно, дискомфортно, були змушені пристосовуватися до негативних умов існування. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров?ям у вигляді періодичних болів, запаморочення. Таким чином, безперечно, нормальний хід життя позивачів було порушено.
Серйозні травми обличчя та голови позбавили її можливості без сорому з?являтися на роботу, ходити на прогулянки, спілкуватися з знайомими та друзями. Через травмування обличчя, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були змушені на тривалий проміжок часу припинити роботу, оскільки не могли з?являтися на людях в такому вигляді, що призвело до неможливості отримання заробітку, втрати клієнтів і замовлень по своєму напрямку роботи. Подружжя перебувало і до сьогодні перебуває у нервовому стресі від усвідомлення того, що вказана подія могла завершитися для них значно гіршими наслідками або каліцтвом.
Все пережите неможливо оцінити в грошовому еквіваленті, але розмір заподіяної відповідачем моральної шкоди внаслідок заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок хуліганських дій та під час грубого порушення громадського порядку при вищевказаних обставинах кожен з позивачів оцінює у 80 000, 00 грн і така сума моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості, адже необхідність компенсації шкоди буде спонукати обвинуваченого до набуття стабільного місця заробітку, тобто місця роботи, якого він на сьогодні, на скільки відомо, не має.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 20000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 20000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кручок Наталія Валеріївна в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його змінити, зменшивши розмір стягуваної моральної шкоди та визначивши його в розмірі 1000 грн. кожному з позивачів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Позивачі не надали жодних підтверджень проходження лікування чи реабілітації після інциденту. Також відсутні докази їхнього працевлаштування чи втрати працездатності через отримані травми.
Твердження про важкий психологічний стан, порушення сну та труднощі у виконанні батьківських обов'язків не підкріплені ані документами, ані показами свідків. Відповідач наголошує, що позивачі жодного разу не з'явилися до суду, щоб особисто підтвердити свої страждання.
Ушкодження (садна та синці) є легкими і не призвели до тривалого розладу здоров'я. Відповідач вважає, що 20 000 грн за "синці" є занадто високою платою, яка не відповідає принципам розумності та справедливості.
На думку відповідача, той факт, що позивачі продовжують «цькувати» його наклепами та записками, повністю спростовує наявність у них душевних страждань.
Опис страждань у позові вважає перебільшеним, а сума у 20 000 грн - завищеною.
Відповідач пропонує вважати достатньою та справедливою суму у 1000 грн для кожного з позивачів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 296 КК України.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі №569/9619/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 та ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; - за ч. 3 ст. 309 КК України - у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 296 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без розгляду. Судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Під час розгляду кримінальної справи було встановлено, зокрема, що:
" ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, 26.08.2023, о 19 год. 00 хв., знаходячись у громадському місці, а саме на подвір?ї будинку за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, прагнучи показати свою зневагу до існуючих загальновизнаних правил, норм поведінки в суспільстві та до оточуючих, безпричинно, проявивши особливу зухвалість, вчинив напад на ОСОБА_2 та умисно наніс потерпілому один удар кулаком лівої руки по правій завушній ділянці голови ОСОБА_2 , в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді садна в правій завушній ділянці.
Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, знаходячись на тому ж місці, вчинив напад на ОСОБА_3 та умисно наніс потерпілій один удар кулаком своєї правої руки в ділянку лівого ока ОСОБА_3 , в результаті чого заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в лівій навколоочній ділянці з Крововиливом в склеру лівого ока та садно в ділянці зовнішнього кута лівої брови, чим грубо порушив громадський порядок, окрема нормальний уклад життя та спокій потерпілих та завдав їм фізичної шкоди.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю і повідомив, що дійсно скоїв вказані правопорушення при вищезазначених обставинах. В скоєному щиро розкаюється. Попросив вибачення у потерпілих.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 26.08.2023 близько 19 год. 20 хв. він перебував вдома. Його дружина ОСОБА_3 попросила принести з підвалу пусті банки для консервацій. Взявши з підвалу вказані банки він склав їх у пакет та повертався до дому. В той момент він помітив що з будинку АДРЕСА_2 , вийшов ОСОБА_1 , який дивився в його бік та щось кричав. Він тоді подумав що хтось є позаду та він кричав до нього, однак останній почав йти йому на зустріч та підійшовши відразу наніс один удар ногою в живіт, в наслідок чого він зробив декілька кроків назад, впершись спиною об стіну будинку. Після цього ОСОБА_1 замахнувся на нього рукою маючи намір нанести удар кулаком в голову однак він повернувся та уникнув вказаного удару а останній промахнувшись впав на асфальт. Після чого ОСОБА_1 підвівся та наніс йому один удар рукою в праве ухо, в якому у нього знаходився слуховий апарат. Тоді вже почали збігатися сусіди та вибігла його дружина. Дружина відразу підійшла до ОСОБА_1 та почала з ним сваритися. Після чого ОСОБА_4 кулаком правої руки наніс їй один удар в область лівого ока, внаслідок чого вона присіла. Сусіди викликали поліцію та швидку допомогу. Однак ОСОБА_4 до приїзду поліції втік додому. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що 26.08.2023 близько 19 год. 30 хв. вона перебувала на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , спільно зі своїми сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Там вони стояли та спілкувались. Перед цим вона попросила свого чоловіка ОСОБА_2 принести з підвалу пусті банки для консервацій, та поки вона стояла з сусідами він пішов за ними. Приблизно через 15 хв., до нас з двору прибігла дочка ОСОБА_7 та повідомила, що ОСОБА_4 наносить тілесні ушкодження її чоловіку. Вона відразу разом із сусідкою вибігли на вулицю, де вона помітила свого чоловіка який збирав по асфальту побиті банки. Тоді вона підбігла до нього та запитала що сталося, але так як її чоловік вже близько шести років користується двома слуховими апаратами та має 3-тю групу інвалідності, він їй відповіді не дав. Так як там було дуже шумно то вона зрозуміла, що він не почув її. Вона після того відразу підійшла до ОСОБА_1 та запитала, за що він вдарив її чоловіка, на що останній агресивно відреагував, та виражаючись нецензурною лексикою, повідомив, що якщо захоче то вб'є її. Вона почала з ним сваритись в ході чого останній кулаком правої руки наніс їй один удар в область лівого ока, внаслідок чого вона присіла . Після цього вона вже декілька хвилин нічого не бачила однак чула галас навкруги та те, що сусіди викликали поліцію та швидку допомогу. Однак ОСОБА_4 до приїзду поліції втік додому.
Крім повного визнання вини обвинуваченим його вина доводиться показами допитаних в судовому засіданні свідків.
Зокрема, свідок ОСОБА_8 показала, що ввечері 26 серпня 2023 року вона в їхньому дворі по АДРЕСА_2 побачила ОСОБА_1 . Назустріч йому йшов потерпілий ОСОБА_2 . ОСОБА_1 почав наносити йому удари. В цей момент підбігла дружина ОСОБА_2 . ОСОБА_9 . ОСОБА_1 її вдарив в обличчя. У ОСОБА_9 почала йти кров. Вона намагалася надати їй першу допомогу. Люди надавали допомогу потерпілому. Потім викликали швидку допомогу та поліцію.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 26 серпня 2023 року до неї прибігла її дочка та сказала, що в їхньому дворі б'ють ОСОБА_2 , їхнього сусіда. Коли вона вийшла на двір, то побачила ОСОБА_1 , який вже наносив удар Мороз Оксані по обличчю. Люди викликали швидку допомогу та поліцію, але ОСОБА_1 втік."
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд першої інстанції врахував, що хуліганські дії супроводжувались завданням позивачам тілесних ушкоджень, відповідно позивачі зазнали публічного приниження та фізичного болю.
Закономірним є те, що позивачі зазнали душевних страждань, перенесли емоційний стрес, було змінено їх нормальний ритм життя.
Встановивши, що неправомірними діями відповідача позивачам завдано моральні страждання, врахувавши глибину та тривалість душевних страждань, яких зазнали позивачі внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів по 20000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кручок Наталії Валеріївни залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.
Шимків С.С.