12 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 570/1316/25
Провадження № 22-ц/4815/92/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.,
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Волошина Вікторія Сергіївна, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Садового товариства "Західний" про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди,
В березні 2025 року, в інтересах ОСОБА_4 , його представник адвокат Вікторія Волошина, звернувшись до суду та покликаючись на розповсюдження правлінням садового товариства "Західний" третім особам неправдивої та недостовірної інформації щодо позивача у поданій 25 березня 2025 року позовній заяві просить:
- визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, викладену в інформаційному зверненні правління садового товариства «Західний» щодо надання інформації про члена СТ «Західний» ОСОБА_4 вих. №14 від 01.02.2025 та
зобов?язати відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду
спростувати поширену ним недостовірну інформацію, як таку, що принижує честь та гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , шляхом відкликання інформаційного звернення правління садового товариства «Західний» щодо надання інформації про члена СТ «Західний» ОСОБА_4 вих. №14 від 01.02.2025 визначеним адресатам: голові Рівненської обласної військової адміністрації ОСОБА_5 , голові Рівненської районної військової адміністрації Ю.Колосу, керівнику Рівненської окружної прокуратури А.Максимчуку, т.в.o. начальника відділу поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області В.Артюховичу, голові Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області О.Гуцу, Господарському суду Рівненської області, зазначивши таке: «Ми правління садового товариства «Західний»: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 відкликаємо інформаційне звернення правління садового товариства «Західний» щодо надання інформації про члена СТ «Західний» ОСОБА_4 вих. №14 від 01.02.2025», у зв?язку з визнанням викладеної в ньому інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію члена садового товариства «Західний» ОСОБА_4 (підписи членів правління СТ «Західний»)»;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 90 000 грн.
- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 4239,2 грн.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Волошина Вікторія Сергіївна, подав апеляційну скаргу у якій доводить його незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду у справі № 461/9631/15-ц щодо тлумачення ст. 277 ЦК України; п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» щодо юридичного складу правопорушення.
Так суд не врахував, що інформація стала доступною невизначеному колу осіб, загальному доступу.
Недостовірна інформація, яка поширена СТ «Західний» в інформаційному зверненні № 14 від 01.02.2025 стосується саме Позивача ОСОБА_4 .
Поширена інформація СТ «Західний» щодо діяльності ОСОБА_4 в інформаційному зверненні № 14 від 01.02.2025 - є недостовірною, що підтверджено належними доказами, які надано Позивачем. Однак, недостовірність інформації викладеної в інформаційному звернення, взагалі судом не досліджувалося.
Зазначення такої кількості недостовірної інформації в інформаційному зверненні СТ «Західний» (вих. № 14 від 01.02.2025) порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 , зокрема, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації, тобто завдає шкоди його особистим немайновим благам.
Зазначає, що поширена відповідачем інформація перш за все встановлює факти та є недостовірною, а не є неприємною (як вказав суд), тобто такою, що не відповідає дійсності та підтверджує наявні факти.
Апелянт вказує, що суд взагалі не дослідив питання недостовірності 13 конкретних тверджень, викладених відповідачем.
У зверненні щодо діяльності ОСОБА_4 відповідач сам констатував наявність певних фактів.
Апелянт, аналізуючи спірні висловлювання (13), вказує, що висловлені фактичні твердження не відповідають дійсності, принижують честь і гідність позивача.
Суд першої інстанції не надав оцінки тому, як поширення неправдивої інформації серед широкого кола посадовців (голів ОДА, РДА, прокуратури та поліції) вплинуло на репутацію скаржника як добропорядного громадянина та підприємця з 17-річним стажем. Також не враховано погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 (гіпертонія), що підтверджено медичними документами.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено Позивач ОСОБА_4 з 1991 року є членом садового товариства "Західний" Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області /довідка СТ "Західний" №38 від 16.03.2024/.
24 серпня 2024 року ОСОБА_4 був обраний уповноваженим членом масиву "Західний 1" садового товариства "Західний" Олександрійської сільської ради зборами мешканців вулиці Вишнева СТ "Західний" /копія протоколу від 24.08.2024/.
12 лютого 2025 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/1077/24 позов ОСОБА_4 задоволений частково, визнаний недійсним п.2 рішення конференції уповноважених членів садового товариства "Західний - 1", вул.Центральна,1371, оформленого протоколом №11 Звітної виборної конференції уповноважених членів СТ "Західний" від 07.09.2024 (в частині обрання голови правління товариства - ОСОБА_6 ).
01 лютого 2025 року правління СТ "Західний" звернулося з інформаційним зверненням вих.№14 визначеним адресатам, а саме: голові Рівненської обласної військової адміністрації О.Ковалю, голові Рівненської районної військової адміністрації Ю.Колосу, керівнику Рівненської окружної прокуратури А.Максимчуку, т.в.o. начальника відділу поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області В.Артюховичу, голові Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області О.Гуцу, Господарському суду Рівненської області, у якому просить подану у зверненні інформацію використовувати при розгляді скарг і заяв ОСОБА_4 .
В інформаційному зверненні зазначалось:
"25 січня 2025 року правлінням садового товариства «Західний» на своєму засіданні було розглянуто питання звернень, скарг і інформаційних запитів гр. ОСОБА_4 та його адвоката Волошиної Вікторії Сергіївни.
Правління СТ «Західний» просить подану у зверненні інформацію використовувати при розгляді скарг і заяв ОСОБА_4 .
Правлінням садового товариства «Західний» встановлено, що за період з серпня 2024 року по 28 січня 2025 року на адресу тільки товариства надійшло 19 звернень про отримання інформації, яка в подальшому гр. ОСОБА_4 використовується виключно для підриву ділової репутації товариства, нагнітання нездорової психологічної обстановки в товаристві, дестабілізації роботи трудового колективу.
Гр. ОСОБА_4 у всіх своїх зверненнях, позовних заявах презентує себе як уповноваженого члена товариства, поборника правди та захисника інтересів членів садового товариства. При цьому замовчує, що його обрання уповноваженим відбулося з порушенням Статуту товариства. Обирати уповноваженого можуть тільки члени товариства. Однак в протоколі від 24.08.2024 року, який оформлений секретарем зборів ОСОБА_15 , вказані особи які не є членами товариства, а також не є власниками або користувачами земельних ділянок - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . По факту підробленого протоколу обрання гр. - ОСОБА_4 уповноваженим членом садового товариства «Західний», товариством 21.12.2024 року направлено заяву у відділення поліції № 1 Рівненської районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, яка зареєстрована за № 14643 в Єдиному обліку про прийняття заяв про кримінальне правопорушення.
З текстів запитуваної гр. ОСОБА_4 інформації вбачається недовіра до діяльності керівних органів товариства, бажання встановити тотальний контроль за роботою управлінської гілки товариства. В свою чергу його дії породжують насторожене ставлення частини членів товариства до діяльності товариства. Правління вважає, що в поведінці гр. ОСОБА_4 присутні нездорові амбіції щодо управління товариством. Крім того гр. ОСОБА_4 зловживає наданим йому Законами України правом на отримання інформації, направляючи безпідставні запити та скарги у різноманітні державні інстанції.
Отриману інформацію в подальшому ОСОБА_4 використовує для нових скарг та позовних заяв у невідповідному істині вигляді, інтерпретує отримані факти в негативному для товариства світлі свого розуміння.
Гр. ОСОБА_4 піддано сумніву легітимність керівних органів товариства. В судовому порядку оскаржено результати виборів голови правління СТ «Західний" ОСОБА_6 . В направлених на адресу Олександрійської сільської ради, товариства запитах та скаргах факти не відповідають дійсності.
Так твердження скаржника, що повноваження уповноважених членів товариства закінчились в серпні 2024 року безпідставні. Оскільки впродовж восьми років діяльності затверджених уповноважених в серпні 2016 року повноваження частини уповноважених тривають і надалі. Збори уповноважених це як «живий» організм. За вісім років відбулися зміни шляхом природнього відбору, дехто з уповноважених передав право власності дітям, вийшовши з членів товариства, дехто продав свою земельну ділянку з садовим будинком. На місце попередніх власників прийшли інші, які вже не були уповноваженими. Тому щодо уповноважених проста арифметика не працює, так як за вісім років частина уповноважених довибиралася уже впродовж 8 років. А тому твердження скаржника, що обрані уповноважені в наступні після 2016 року втратили повноваження безпідставні.
02.11.2024 року на загальних зборах членів садового товариства було оголошено про необхідність внесення змін і доповнень до Статуту. Членам товариства запропоновано надавати пропозиції. Станом на 05.01.2025 року надійшло 5 пропозицій. Але стараннями скаржника може бути зупинений і цей процес, як зупинений процес обговорення генерального плану с. Нова Українка на архітектурно-будівельній раді Рівненського району в зв'язку з судовою справою в Рівненському адміністративному окружному суді за позовом гр. ОСОБА_4 до Олександрійської сільської ради.
25.01.2025 року правління садового товариства «Західний» своїм рішенням виключило гр. ОСОБА_4 з членів товариства з 01.03.2025 року та позбавило повноважень уповноваженого члена садового товариства.
І ще один напрямок негативної діяльності гр. ОСОБА_4 це питання приєднання СТ «Західний» до населеного пункту Нова Українка. Скаржник абсолютно ігнорує інтереси більш як 1550 членів, що постійно проживають на території товариства. Більше 700 осіб зареєстровані на цій території.
Питання приєднання товариства до населено пункту Нова Українка є актуальним з 2014 року. Неодноразові опитування членів товариства щодо приєднання завжди підтверджували позитивні наміри власників земельних ділянок СТ «Західний» ввійти в межі села.
Для садового товариства приєднання до с. Нова Українка - це серйозний крок для подальшого прогресивного розвитку території. Це можливість розміщення на території СТ «Західний» медичного пункту в приміщенні контори, відділення пошти, ремонт доріг за рахунок місцевого та державного бюджету, вуличне освітлення за рахунок сільської ради, залучення бюджетних коштів різного рівня для реалізації проєктів для розвитку території товариства.
Дії «мнимого правдоборця» ОСОБА_4 направлені на погіршення психологічної обстановки в товаристві та невпевненості членів у завтрашньому дні товариства.
Всі викладені факти дають підстави правлінню СТ «Західний» вважати, що в діях гр. ОСОБА_4 присутні сепаратистські настрої, направлені на погіршення психологічного настрою в суспільстві. В державі йде війна. І кожен свідомий громадянин повинен свої дії направляти в позитивне русло, а не погіршувати складну ситуацію в державі.
Правління СТ «Західний» вважає, що адвокат гр. ОСОБА_4 - ОСОБА_1 діє поза рамками договору на надання правової допомоги і заключає в правову оболонку перекручені факти діяльності товариства та його керівних органів."
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац 4 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ст.277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливим у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У частині третій статті 277 ЦК України (до 19.04.2014 року) передбачалося, що «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено.
Тому чинне законодавство з 19 квітня 2014 року не містить презумпції добропорядності і відсутні підстави для застосування такої конструкції при вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації (висновок Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 року по справі №757/43705/19)
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та, що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ч.1 ст. 76,77,79, ч.1 ст.80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи інформаційне звернення відповідачів, ОСОБА_4 виокремлював з його контексту уривки та вказував на їх недостовірність, зокрема:
"За період з серпня 2024 року по 28 січня 2025 року на адресу тільки товариства надійшло 19 звернень про отримання інформації, яка в подальшому гр. ОСОБА_4 використовується виключно для підриву ділової репутації товариства, нагнітання нездорової психологічної обстановки в товаристві, дестабілізації роботи трудового колективу." (1).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що кількість звернень це факт, який можливо перевірити, однак неточність кількісного показника не має негативного, дискредитуючого характеру.
В частині, як використовується отримана заявником інформація, колегія суддів вважає, що це суб'єктивна думка автора.
Також позивач вказував на недостовірність уривку з тексту звернення, а саме:
«Гр. ОСОБА_4 у своїх зверненнях, позовних заявах презентує себе як уповноваженого члена товариства, поборника правди та захисника інтересів членів садового товариства. При цьому замовчує, що його обрання уповноваженим відбулося з порушенням статуту товариства.» (2)
Колегія суддів також вважає, що викладену інформацію можливо оцінювати як факт.
Як вбачається з повного тексту Інформаційного звернення вказаний позивачем уривок продовжується: "Обирати уповноваженого можуть тільки члени товариства. Однак в протоколі від 24.08.2024 року, який оформлений секретарем зборів ОСОБА_15 , вказані особи які не є членами товариства, а також не є власниками або користувачами земельних ділянок - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 "
Тобто автор інформаційного звернення акцентував на порушення порядку обрання уповноваженого.
В заперечення достовірності спірного (визначеного позивачем) уривку позивач вказував на затвердження протоколу та видачу йому посвідчення уповноваженого члена садового товариства.
Суд бере до уваги, що в іншій судовій справі № 918/1077/24 за участю садового товариства, яке є автором Інформаційного звернення, не заперечувався факт наявності у позивача статусу уповноваженого члена товариства, а судом було враховано рішення про затвердження протоколу зборів та видачу відповідного посвідчення.
Водночас зазначені обставини не спростовують змісту Інформаційного звернення в частині тверджень про можливе порушення порядку обрання уповноваженого, оскільки у спірному уривку йдеться не про заперечення статусу позивача як такого, а про критику процедури його набуття.
За таких умов, з урахуванням того, що в межах цієї справи суд не досліджує законність чи незаконність обрання позивача уповноваженим, а позивач не довів недостовірність фактичних тверджень щодо складу осіб, які брали участь у голосуванні, підстави для визнання спірної інформації недостовірною відсутні.
Водночас суд виходить з того, що для досягнення балансу між правом на повагу до честі і гідності та свободою висловлювання достатнім і пропорційним способом захисту було б використання позивачем права на відповідь, без втручання суду у зміст поширеної інформації шляхом її спростування.
Позивач заперечував достовірність змісту уривків, а саме: «З текстів запитуваної ОСОБА_4 інформації вбачається недовіра до діяльності керівних органів товариства, бажання встановити тотальний контроль за роботою управлінської гілки товариства. В свою чергу його дії породжують насторожене ставлення частини членів товариства до діяльності товариства» (3);
"Правління вважає, що в поведінці ОСОБА_4 присутні нездорові амбіції щодо управління товариством" (4);
"Крім того, ОСОБА_4 зловживає наданим йому Законами України правом на отримання інформації, направляючи безпідставні запити та скарги у різноманітні державні інстанції." (5);
"Отриману інформацію в подальшому ОСОБА_4 використовує для нових скарг та позовних заяв у невідповідному істині вигляді, інтерпретує отримані факти в негативному для товариства світлі свого розуміння." (6);
Вказані уривки викладені в тексті Інформаційного звернення послідовно та загалом мають оціночний характер, оскільки відображають суб'єктивне бачення автора звернення щодо дій позивача та наслідків такої поведінки у межах діяльності товариства.
Зазначене підтверджується, зокрема, використанням формулювань «вбачається», «вважає», а також лексики, яка характеризує внутрішнє ставлення та оцінку («недовіра», «бажання», «насторожене ставлення», «нездорові амбіції»), що не містить констатації конкретних фактів, які можуть бути об'єктивно перевірені.
Сам по собі факт існування спору між сторонами та різне сприйняття ними одних і тих самих обставин не свідчить про недостовірність поширеної інформації, а лише підтверджує її оціночний та суб'єктивний характер.
Також позивач вказував на безпідставність та недостовірність тверджень в наведених уривках: «Гр. ОСОБА_4 піддано сумніву нелегітимність керівних органів товариства. В судовому порядку оскаржено результати виборів голови правління СТ «Західний» ОСОБА_6 . В направлених на адресу Олександрійської сільської ради товариства запитах та скаргах не відповідають дійсності. » (7);
«Так твердження скаржника, що повноваження уповноважених членів товариства закінчилися в серпні 2024 року безпідставні. …» (8);
Проте, якщо дослідити повний текст звернення та врахувати наявність спірних відносин між уповноваженими членами товариства, то слід дійти висновку, що ця частина є процесуальною позицією відповідача у судовій справі № 918/1077/24, де вирішувалась вимога про визнання недійсним рішення конференції від 07 вересня 2024 року щодо обрання голови правління.
На думку колегії суддів, хоча така інформації і вийшла за межі судового процесу, вона була реалізацією права відповідача на заперечення позову, стосувалась предмета спору, не містила очевидних образ, наклепів, підлягала оцінці в межах доказування, а не через механізм передбачений ст. 277 ЦК України. Крім того, відсутні докази, що така інформація завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
На думку позивача спростуванню підлягають й такі твердження: «02.11.2024 року на загальних зборах членів садового товариства було оголошено про необхідність внесення змін і доповнень до Статуту. Членам товариства запропоновано надавати пропозиції. Станом на 05.01.2025 року надійшло 5 пропозицій. Але стараннями скаржника може бути зупинено і цей процес, як зупинений процес обговорення генерального плану с. Нова Українка…, у зв'язку з судовою справою в Рівненському адміністративному окружному суді за позовом гр. ОСОБА_4 до Олександрійської сільської ради» (9);
«І ще один напрямок негативної діяльності гр. ОСОБА_4 це приєднання СТ «Західний» до населеного пункту Нова Українка. Скаржник абсолютно ігнорує інтереси більш як 1550 членів, що постійно проживають на території товариства.» (11).
Наявність судового спору щодо діяльності органів управління товариства об'єктивно зумовлює обережну поведінку його учасників та може впливати на перебіг внутрішніх процесів до вирішення відповідних питань судом.
Встановлено, що позивач ініціював судові провадження, пов'язані з діяльністю товариства, у зв'язку з чим відповідач у спірних висловлюваннях висловив власну оцінку наслідків таких дій, зокрема щодо можливого призупинення процесів внесення змін до статуту товариства, приєднання СТ до населеного пункту.
За своїм змістом такі висловлювання є оціночними судженнями, відображають суб'єктивне сприйняття відповідачем ситуації, що склалася, та не містять тверджень про конкретні факти, які підлягають перевірці на достовірність і спростуванню в порядку статті 277 ЦК України.
Щодо спірного уривку наступного змісту: "25.01.2025 року правління садового товариства «Західний» своїм рішенням виключило гр. ОСОБА_4 з членів товариства з 01.03.2025 року та позбавило повноважень уповноваженого члена садового товариства" (10), то таке твердження не може вважатись оціночним судженням, оскільки є фактом об'єктивної дійсності та повинне бути оформлений у відповідності до Закону України "Про кооперацію" та Статуту СТ "Західний"
Між тим, така інформація сама по собі не містить негативної оцінки особистих якостей позивача, не є принизливою та не свідчить про порушення його честі, гідності чи ділової репутації.
За відсутності доказів того, що поширення зазначеної інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача або перешкоджало йому повно і своєчасно здійснювати такі права, підстави для захисту у заявлений спосіб відсутні.
Доводи апелянта щодо образливого характеру висловлювання «мнимий правдоборець» (12) та тверджень про нібито погіршення психологічної обстановки в товаристві колегія суддів вважає необґрунтованими.
Спірне висловлювання за своїм змістом є метафоричною формою критичної оцінки дій позивача у межах внутрішніх відносин садового товариства та не містить тверджень про конкретні факти, які можуть бути перевірені на істинність або хибність.
Використання образних формулювань, зокрема «мнимий правдоборець», відображає суб'єктивне ставлення автора до поведінки позивача і не може розцінюватися як повідомлення недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України.
Щодо спірного висловлювання: «Всі викладені факти дають підстави правлінню вважати, що в діях ОСОБА_4 присутні сепаратистські настрої, направлені на погіршення психологічного настрою в суспільстві. В державі йде війна. …» (13), то таке не містить прямого звинувачення у вчиненні злочину. Сепарація (відокремлення) носить не політичний зміст, а внутріншні спори в товаристві, щодо приєднання/ чи неприєднання садового товариства територіально до села Нова Українка. Крім того, використання словосполучення "дають підстави вважати" свідчить про вираження суб'єктивної оцінки автора, а не про констатацію встановлених фактів.
Сам по собі критичний або емоційно забарвлений характер висловлювання не є достатньою підставою для судового захисту у заявлений спосіб.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, кваліфікувавши всю сукупність спірних висловлювань виключно як оціночні судження. Водночас апеляційний суд не погоджується і з позицією апелянта щодо надання усім спірним висловам статусу фактичних тверджень, які ганьблять його чи порушують його права.
Аналіз спірних уривків з тексту звернення свідчить про відсутність повного юридичного складу правопорушення, необхідного для застосування статті 277 ЦК України. Зокрема, позивачем не доведено, що поширення перевірених судом тверджень (які не є оціночними судженнями) завдало реальної шкоди його особистим немайновим правам або створило непереборні перешкоди у їх здійсненні.
Враховуючи, що конфлікт виник у межах діяльності садового товариства, спірні висловлювання є формою внутрішньої критичної оцінки публічної діяльності позивача. У демократичному суспільстві межі допустимої критики щодо осіб, які виконують громадські або управлінські функції в самоврядних організаціях, є ширшими, ніж щодо приватних осіб.
Позивач не надав доказів настання негативних наслідків для своєї репутації саме внаслідок поширення вказаної інформації серед визначених адресатів, які теж є публічними особами або ж судом і можуть надавати власну критичну оцінку твердженням з точки зору доказовості.
Суд наголошує, що для задоволення позову про захист репутації недостатньо лише факту поширення неточної інформації, а необхідно встановити баланс між правом на повагу до честі та свободою вираження поглядів. Спірні вирази, хоч і мають емоційне забарвлення та можуть сприйматися позивачем як образливі, проте не виходять за межі припустимої критики в контексті тривалого конфлікту всередині садового товариства.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, залишивши резолютивну частину без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Волошина Вікторія Сергіївна, задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст виготовлено 12 лютого 2026 року.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.