Справа № 526/17/24 Номер провадження 22-ц/814/1002/26Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
09 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича на рішення Гадяцького районного суду від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
03 січня 2024 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №08582-01/2023 від 08.01.2023 та за кредитним договором №12588-01/2023 від 10.01.2023 в розмірі 74 475,00 грн.
Рішенням Гадяцького районного суду від 29 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» суму заборгованості за кредитним договором №08582-01/2023 від 08.01.2023 р. в розмірі 18 712,50 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3 712,50 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» суму заборгованості за кредитним договором №12588-01/2023 від 10.01.2023 р. в розмірі 10 225 грн 00 коп., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 225,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Всього стягнуто з ОСОБА_1 1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитними договорами в сумі 28 937 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» судовий збір у розмірі 1042,73 грн.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області, у справі № 526/17/24 від 29.09.2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна» про стягнення заборгованості.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що не погоджується із висновком районного суду, щодо нібито укладення між Відповідачем та ТОВ «Інвеструм» кредитного договору № 08582-01/2023 від 08.01.2023 та №12588-01/2023 від 10.01.2023.
Зокрема вказує, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.
Акцентує увагу, що матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору № 08582-01/2023 від 08.01.2023 та № 12588-01/2023 від 10.01.2023 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством.
Стверджує, що в договорі факторингу № 28072023 від 28.07.2023 року відсутні ПІБ Відповідача. У вказаному договорі взагалі відсутня будь яка інформація, щодо осіб за якими відступається право вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 28072023, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило (передало) ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняло належні ТОВ «Росвен Інвест Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема і до відповідача за кредитними договорами №08582-01/2023 від 08.01.2023 та №12588-01/2023 від 10.01.2023.
Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 року (Додаток 1 договору факторингу №28072023 від 28.07.2023), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №08582-01/2023 від 08.01.2023 (станом на дату відступлення права вимоги) складає 48 000, 00 грн, з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 33000,00 грн. - сума заборгованості по відсотках, кількість днів прострочення виконання зобов'язання 177.
За розрахунком заборгованості по кредитному договору №08582-01/2023 від 08.01.2023 року, затвердженого ТОВ «Росвен Інвест Україна» станом на 01.12.2023 року заборгованість відповідача становить 48 000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 33000,00 грн. - сума заборгованості по відсотках, період нарахування заборгованості з 08.01.2023 по 01.12.2023.
Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 року (Додаток 1 договору факторингу №28072023 від 28.07.2023), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №12588-01/2023 від 10.01.2023 (станом на дату відступлення права вимоги) складає 26 475 грн, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 16 475 грн. - сума заборгованості по відсотках, кількість днів прострочення зобов'язання 175.
За розрахунком заборгованості по кредитному договору №12588-01/2023 від 10.01.2023 року, затвердженого ТОВ «Росвен Інвест Україна» станом на 01.12.2023 року заборгованість відповідача становить 26 475 грн, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 16 475 грн. - сума заборгованості по відсотках, період нарахування заборгованості з 10.01.2023 по 01.12.2023.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №08582-01/2023 від 08.01.2023 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису позичальника, сформованого шляхом використання одноразового ідентифікатора W8189, який було надіслано на його мобільний номер, зазначений ним особисто в договорі. Позивачем доведено також факти отримання коштів у кредит у зазначених останнім розмірах. Проте, зважаючи, що позивачем не надано розрахунків заявлених сум заборгованості, судом було відмовлено у стягненні процентів за користування кредитом, оскільки за таких умов не можливо перевірити їхній розмір та правильність розрахунків.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно статей 626, 627ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті1054,1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті третьої цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 28072023, за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило (передало) ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняло належні ТОВ «Росвен Інвест Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема і до відповідача за кредитними договорами №08582-01/2023 від 08.01.2023 та №12588-01/2023 від 10.01.2023.
Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 року (Додаток 1 договору факторингу №28072023 від 28.07.2023), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №08582-01/2023 від 08.01.2023 (станом на дату відступлення права вимоги) складає 48 000, 00 грн, з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 33000,00 грн. - сума заборгованості по відсотках, кількість днів прострочення виконання зобов'язання 177.
За розрахунком заборгованості по кредитному договору №08582-01/2023 від 08.01.2023 року, затвердженого ТОВ «Росвен Інвест Україна» станом на 01.12.2023 року заборгованість відповідача становить 48 000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 33000,00 грн. - сума заборгованості по відсотках, період нарахування заборгованості з 08.01.2023 по 01.12.2023.
Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №28072023 від 28.07.2023 року (Додаток 1 договору факторингу №28072023 від 28.07.2023), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №12588-01/2023 від 10.01.2023 (станом на дату відступлення права вимоги) складає 26 475 грн, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 16 475 грн. - сума заборгованості по відсотках, кількість днів прострочення зобов'язання 175.
За розрахунком заборгованості по кредитному договору №12588-01/2023 від 10.01.2023 року, затвердженого ТОВ «Росвен Інвест Україна» станом на 01.12.2023 року заборгованість відповідача становить 26 475 грн, з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 16 475 грн. - сума заборгованості по відсотках, період нарахування заборгованості з 10.01.2023 по 01.12.2023.
Колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено, що кредитний договір №12588-01/2023 від 10.01.2023 року був підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису позичальника із використанням одноразового ідентифікатора W3175, який було направлено на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем особисто при укладенні договору. Зазначений номер телефону також вказаний відповідачем у поданому відзиві на позов. У своєму відзиві відповідач не заперечував факту укладення вказаного кредитного договору. Отже, сторонами було погоджено суму кредиту, валюту його надання, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волевиявлення відповідача на укладення договору на таких умовах шляхом його підписання електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором до моменту її відступлення за договором факторингу (зокрема, не надано розрахунку заборгованості первісним кредитором). Зважаючи на те, що позивачем вказані висновки суду не оскаржено, колегія суддів не вбачає підстав для їх перегляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду від 29 вересня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2026 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ О.І. Обідіна _________________ Л.І. Пилипчук