Справа № 548/2770/25 Номер провадження 11-кп/814/1003/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2025 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025170590000331 від 23.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шишаки, Хорольського району, Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, раніше судимого 10.06.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років. Звільнений 11.07.2024 по відбуттю покарання. 10.10.2025 до Хорольського районного суду Полтавської області скеровано обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 лютого 2026 року включно, без визначення застави.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Мотивуючи своє рішення про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, районний суд дійшов висновку, що під час розгляду клопотання надано матеріали, які є достатніми для переконання, що заявлені при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 ризики не зменшились, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, при цьому вказує, що ризики зменшились, всі свідки допитані та всі докази зібрані.
Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його причетності до вчинення злочину, а тілесні ушкодження потерпілої утворились від падіння.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Прокурор ОСОБА_6 вказала на законність та обгрунтованість ухвали суду і просила залишити її без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025170590000331 від 23.10.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2025 року задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Так обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з огляду на тяжкість злочину та покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Крім того, у обвинуваченого відсутні тісні соціальні зв'язки, а саме не одружений, на утриманні відсутні малолітні та неповнолітні діти, відсутнє постійне місце проживання, тривалий час переховувався від органу досудового розслідування після вчинення злочину.
Може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд не завершений, а ОСОБА_7 відомі адреси місця мешкання свідків, а тому він, перебуваючи на свободі з метою уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, шляхом залякування, погроз чи вмовляння може вплинути на свідків для того, щоб свідки змінили свої покази у кримінальному провадженні на його користь.
Також існує ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки згідно довідки про наявність судимостей, він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, в тому числі проти життя та здоров'я особи та відбував реальну міру покарання у місцях позбавлення волі, має не зняту та непогашену судимість за вчинення особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, офіційно не працевлаштований, джерело його доходів невідоме.
Крім того, ухвалою слідчого судді справа № 548/2198/25 від 09.10.2025, в іншому кримінальному провадженні до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із застосуванням обмежувальних заходів, передбачених ч. 6 ст. 194 КПК України, в порушення яких в короткий проміжок часу йому інкримінується вчинення нового умисного тяжкого злочину, що спричинило смерть потерпілої.
Вказані ризики, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу, не перестали існувати.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, попри заперечення сторони захисту, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи відомості про його особу, які наведені вище, та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а обвинуваченим не наведено в апеляційній скарзі доводів які б переконали у зворотному.
Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії Російської Федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_7 , значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не зможе перешкодити обвинуваченому повернутися до протиправної діяльності та вчинити спроби ухилитися від суду.
З плином часу, вірогідність настання наведених вище ризиків не зменшилася.
Щодо стверджень обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність його вини у вчиненні злочину, а також доказів на підтвердження цього, то вказане питання є предметом судового розгляду в суді першої інстанції та не вирішується під час обрання або продовження запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, ухвала суду є законною та вмотивованою, а тому апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4