11 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 395/406/16-ц
провадження № 22-ц/4809/664/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Чельник О. І., суддів: Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького апеляційного судуз апеляційною скаргою на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року.
Апеляційне провадження не може бути відкрите з таких підстав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як свідчать письмові докази по справі у квітні 2016 ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (а.с.1-2)
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 27 квітня 2016 року (а.с.11).
Супровідним листом від Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року №04/2156/2016 ОСОБА_1 на адресу - АДРЕСА_1 , було направлено копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви (а.с.12).
Згідно електронного повідомлення від 27 квітня 2016 року №2 від ОСОБА_1 , відповідач отримав копію ухвали та позовної заяви 26 квітня 2016 року. Зазначене також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16,19).
Згідно довідки від 27 квітня 2016 року сторони у судове засідання не з'явились, розгляд справи було відкладено на 24 травня 2016 року (а.с.17).
12 травня 2016 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив суд направити копію рішення за результатом розгляду даної цивільної справи на його адресу - АДРЕСА_1 (а.с.21).
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено (а.с.38).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 30 грудня 2025 року подав до Кропивницького апеляційного судуапеляційну скаргу, у якій також зазначає свою адресу постійного проживання - АДРЕСА_1 .
Апеляційним судом встановлено, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчить про обізнаність сторони відповідача про існування цього судового провадження.
Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Статтею 43 ЦПК України встановлені права та обов'язки учасників справи. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням такого принципу resjudicata (правової визначеності).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Апеляційна скарга подана до суду 30 грудня 2025 року, тобто більш ніж через 9 років після ухвалення рішення, тоді як строк на подачу апеляційної скарги на рішення відповідно до ст. 354 ЦПК України складає 30 днів з складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин пропуску строку, а тому, враховуючи вимоги ч.2 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, оскільки відповідач звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, знаючи про існування вказаної справи.
Згідно правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц встановлений ч.2 ст.358 ЦПК України річний строк апеляційного оскарження, при відсутності винятків, є присічним і поновленню не підлягає. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними встановленні державами обмеження щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Враховуючи те, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги в установлений законом строк, тому наявні підстави, відповідно до ч.2ст. 358 ЦПК України, для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року.
Керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 357, 358, 389, 390 ЦПК України
У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.І.Чельник
Судді: С.М.Єгорова
О.Л. Карпенко