Житомирський апеляційний суд
Справа №295/704/26 Головуючий у 1-й інст. Полонець
Номер провадження №11-сс/4805/108/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_1
05 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Житомирі матеріали судового провадження №295/704/26 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.01.2026,
Цією ухвалою відмовлено у відкритті провадження за заявою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 в порядку ч.2 ст.206 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою якого тримається ОСОБА_4 негайно доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та за результатами розгляду звільнити позбавленого свободи ОСОБА_4 , якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. При цьому, зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження, слідчий суддя послався на те, що це є скарга на незаконну мобілізацію, що не відповідає обставинам справи. Так, ОСОБА_4 , незаконно утримується озброєними людьми у військових одностроях (фактично тримається під вартою) у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - тцк) за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.206 Кримінального процесуального кодексу України, якщо слідчий суддя отримує з будь- яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайне доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Наголошує, що ОСОБА_4 , вже певний час, з 11 год 00 хв 15 січня 2026 р., проти своєї волі, тримається під вартою озброєних людей всупереч вимогам ч.2 ст.28, ст.29 і 62 Конституції України, а також низки міжнародних актів, які є частиною національного законодавства України. Крім того, жодних документів він не підписував, а на його вимогу щодо обов'язкової присутності адвоката під час складання процесуальних документів, для надання правничої допомоги, так само як і про присутність захисників, йому грубо відмовляють. Також, жодні наказ або розпорядження, що походять з державного, цивільного, військового чи іншого органу, не можуть слугувати виправданням злочину насильницького зникнення. А тому, саме про незаконне та безпідставне позбавлення волі й була подана заява в порядку ч.2 ст.206 КПК України. В свою чергу, відповідно до ч.7 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шосте, ю цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі. Посилаючись на зазначене, враховуючи наведені доводи з посиланням на низку норм прямої дії Конституції України, рішень Конституційного Суду України, рішень Європейського суду з прав людини та норм міжнародних нормативно-правових актів, які є частиною національного законодавства України, й була подана заява в порядку ч.2 ст.206 КПК України, а не оскаржувалась незаконна мобілізація, що помилково встановив слідчий суддя.
Адвокатом ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі заявлено клопотання про проведення судового розгляду без його участі та без участі ОСОБА_4 . Клопотань про перенесення чи відкладення розгляду провадження з боку останніх до суду не надійшло.
В свою чергу, прокурор Житомирської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_6 подав до апеляційного суду письмове клопотання про розгляд провадження без участі представників прокуратури у письмовому провадженні з позицією в заперечення апеляційних вимог адвоката ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Виходячи з положень ч.4 ст.107, ст.406 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути вказане судове провадження в письмовому порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з матеріалів провадження №295/704/26, адвокат ОСОБА_5 , діючий в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира з заявою в порядку ч.2 ст.206 КПК України, в якій просив зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою якого тримається ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , негайно доставити останнього до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі; за результатами розгляду обставин незаконного тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнити позбавленого свободи ОСОБА_4 , якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що ОСОБА_4 вже певний час з 11 год. - хв. 15 січня 2026 року, проти своєї воли, тримається під вартою озброєних людей у військових одностроях у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 всупереч вимогам ч. 2 ст. 28, ст. 29 і 62 Конституції України, а також низки міжнародних актів, які є частиною національного законодавства України. Окрім того, ОСОБА_4 має право на відстрочку від мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.п.1-6).
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою, на підставі ч.4 ст.304 КПК України, слідчий суддя послався на те, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП та утримання його без відповідного судового рішення вказаним територіальним центром, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді, а такого роду заяви не підлягають розгляду в порядку ст.206 КПК України.
Однак, на переконання суду апеляційної інстанції, таке рішення слідчого судді не ґрунтується на вимогах Закону, є необґрунтованим та передчасним.
Так, під час апеляційної перевірки оскаржуваного рішення та провадження №295/704/26, встановлено те, що слідчий суддя фактично розглянув заяву адвоката ОСОБА_5 по суті вимог викладених в заяві поданої останнім в порядку ч.2 ст.206 КПК України, разом з цим, відмовив у відкритті провадження на підставі ч.4 ст.304 КПК України, таким чином, застосувавши процесуальний механізм відмови у відкритті провадження з посиланням на те, що скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на визначені кримінальним процесуальним законодавством загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, визначених нормами ст.206 КПК України, саме у відповідності до яких і звернувся адвокат за судовим захистом особи, а не як то зазначив слідчий суддя з метою оскарження дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких умов, апеляційний суд вважає, що визначена процесуальним законом як підстава для відмови у відкритті провадження за заявою поданою в порядку ст.206 КПК України - відсутня (ч.4 ст.304 КПК України). Тобто, висновки слідчого судді викладені в мотивувальній частині оскарженої ухвали не відповідають рішенню прийнятому в її резолютивній частині.
Таким чином, слідчим суддею при розгляді заяви адвоката ОСОБА_5 допущенні істотні порушення вимог КПК України.
Слідчий суддя фактично самоусунувся від своїх повноважень визначених п.18 ч.1 ст.3 КПК України, оскільки не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів відповідної особи.
З урахуванням наведеного, оскільки оскаржена ухвала слідчого судді є незаконною, як і те, що по суті вимоги заяви адвоката ОСОБА_5 не вирішено, що в даному випадку є компетенцією слідчого судді суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати, на підставі ст.ст.409, 412 КПК України, та призначити новий розгляд заяви адвоката ОСОБА_5 у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 19.01.2026, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 в порядку ч.2 ст.206 КПК України, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити в суді першої інстанції новий розгляд судового провадження за заявою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 в порядку ч.2 ст.206 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :