печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13625/24-ц
пр. 2-2066/26
18 листопада 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явилась,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 березня 2020 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики, згідно умов якого позивач передав у власність відповідачки грошові кошти у розмірі 14 000,00 дол. США, що еквівалентно 534 100,00 грн., строком до 04 березня 2021 року.
Відповідачка свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 534 100,00 грн.
Оскільки відповідачка добровільно не погасила заборгованість, позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути на його користь з відповідачки заборгованість в розмірі 534 100,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.08.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2024 року відкладено розгляд справи на 24.10.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2024 року відкладено розгляд справи на 10.02.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року відкладено розгляд справи на 29.04.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.04.2025 року відкладено розгляд справи на 06.08.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2025 року відкладено розгляд справи на 18.11.2025 року.
В судове засідання позивач не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась. Причин неявки суду не повідомила.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалась, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 05.03.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою, власноручно підписаною відповідачкою. Згідно зі змістом розписки, відповідачка отримала від позивача грошові кошти у сумі 14 000 доларів США зі строком повернення до 04.03.2021 року із зобов'язанням повертати кошти рівними частинами щомісячно по 1166 доларів США до 10 числа наступного місяця.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової сум або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка підтверджує укладення договору позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочин6ом, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так у умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - роботи відповідні правові висновки.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаю лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на підтвердження укладення договору позики та отримання відповідачкою грошових коштів надано розписку від 05 березня 2020 року, оригінал якої було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошові одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених статтею 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є доказ, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували твердження позивача про укладення договору позики та отримання відповідачем грошових коштів, а також правильність розрахунку позивачем заборгованості за договором позики.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню. Відтак, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки сума боргу в розмірі 534 100,00 грн.
З урахуванням повного задоволення позовних вимог, в порядку статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 341,00 грн.
Керуючись статтями 11, 208, 524, 526, 530, 545, 626, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 534 100 (п'ятсот тридцять чотири тисячі сто) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 341 (п'ять тисяч триста сорок одна) грн. 00 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 08.12.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ