Справа № 358/1654/25 Провадження № 2/358/128/26
09 лютого 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області із позовом, у якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 2 917 808,22 дол. США, з яких: 2 500 000,00 дол. США сума позики та 417 808,22 дол. США нараховані відсотки, а також стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 27.12.2021 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики №1, згідно умов якого він як позикодавець надав відповідачу як позичальнику грошові кошти у сумі 2 500 000,00 дол. США, а відповідач зобов'язувався повернути їх у порядку, визначеному договором, та сплатити проценти за користування позикою, які становлять 5% річних. Кошти відповідач отримав готівкою у день підписання договору 27.12.2021 у м. Богуслав, Обухівського району, Київської області. Строк повернення позики був визначений п. 2.2 договору до 30.04.2025, проте станом на 26.08.2025 відповідач не повернув ні позику, ні відсотки за користування позикою, а тому на день звернення до суду розмір заборгованості за договором позики становить 2 500 000,00 грн. та сума нарахованих відсотків у розмірі 417 808,22 дол. США.
Разом із тим зазначив, що відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 договору, з метою забезпечення зобов'язань за договором позики відповідача ОСОБА_2 був укладений договір поруки між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і таким чином відповідач ОСОБА_3 є солідарним боржником разом із відповідачем ОСОБА_2 та несе повну відповідальність за невиконання ним своїх зобов'язань щодо повернення позики на всю суму неповернутих коштів та нарахованих відсотків. Оскільки відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку кошти за договором позики та відсотки за користування коштами не повернув, просить стягнути заборгованість у судовому порядку, солідарно з обох відповідачів.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 05.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з мотивів і підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Додав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодного разу у судові засідання не з'явилися, про час, день та місце розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Так, відповідно до відомостей Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вся поштова кореспонденція направлялася відповідачу саме за цією адресою, проте судові повідомлення повернулися без вручення із зазначенням «Адресат відсутній».
ОСОБА_3 судові повідомлення направлялися за адресою рестрації місця проживання: АДРЕСА_2 , проте судові повідомлення також повернулися без вручення із зазначенням «Адресат відсутній».
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відзив до суду не подали, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 27.12.2021 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики №1, за умовами якого позивач надав відповідачу в позику готівкою грошові кошти у сумі 2 500 000,00 дол. США на строк до 30.04.2025, а відповідач прийняв кошти та зобов'язався повернути їх у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 5 % річних.
На підтвердження своєї фінансової спроможності надати відповідачу грошові кошти, ОСОБА_4 подав нотаріально посвідчений договір позики від 01.06.2021, відповідно до якого він отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 350 000,00 дол. США.
З метою виконання зобов'язань ОСОБА_2 , цього ж дня, 27.12.2021 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки.
Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Станом на час розгляду справи в суді, відповідач ОСОБА_2 боргові зобов'язання не виконав, чим порушив умови договору позики, а відтак відповідачі повинні нести відповідальність за порушення ОСОБА_2 грошового зобов'язання.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальним, оплатним чи безоплатним договором, на підтвердження якого могла бути надана розписка.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказувався факт укладення договору позики і його умови.
Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься, зокрема принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.
Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена в статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності обов'язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 27.12.2021 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у позику від позивача грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 доларів США, які зобов'язувався повернути в строк до 30.04.2025.
Відповідач не виконав зобов'язання за договором позики, не повернув у встановлений строк суму боргу, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 2 917 808,22 дол. США. Оскільки ОСОБА_3 згідно договору, укладеного із позивачем, є поручителем ОСОБА_2 , вказана заборгованість підлягає стягненню із відповідачів солідарно.
Сума боргу за договором позики за розрахунком позивача складається з основного боргу 2 500 000,00 доларів США та процентів за користування позикою у сумі 417 808,22 дол. США, так як кількість днів прострочки становить 1220.
На дату відкриття провадження по справі відповідачі беззаперечно знали про вимогу повернення коштів, однак у судові засідання не з'явилися, відзиви на позовну заяву не подавали, власних розрахунків також не надали суду.
Доказів на спростування зазначених позивачем обставин відповідачами суду також не надано.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та необхідність стягнення з відповідачів солідарно на його користь грошових коштів за договором позики від 27.12.2021 у заявленому розмірі 2 917 808,22 дол. США.
Оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання за договором позики, забезпечені порукою, строк виконання яких настав, однак боржником не виконаний. Розрахунок заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам договору. Підстав для звільнення відповідачів від відповідальності або зменшення розміру боргу судом не встановлено.
Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі із солідарним стягненням суми боргу та судових витрат.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Оскільки суд повністю задовольнив позовні вимоги, ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 15 140,00 грн., ця сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах по 7 570,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,5,10,12, 13, 15,16,79,81,89, 141, 258,259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 626, 627, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) солідарно на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) заборгованість за договором позики від 27.12.2021 в розмірі 2 917 808 (два мільйони дев'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот вісім) доларів США 22 центи.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов