Справа № 347/126/26
Провадження № 2/347/383/26
13 лютого 2026 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючої-судді: Крилюк М.І.
секретаря : Лазорик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2680307 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов зазначеного Договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 6 650 грн на визначених договором умовах. У свою чергу, відповідач зобов'язався отримати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором.
Товариство виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, зокрема надало Відповідачу грошові кошти у розмірі та у строки, визначені умовами Договору.
Згідно з умовами Договору (п. 5.4), Відповідач зобов'язувався у встановлений строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи, пеню (у разі їх наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
Однак Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконав. У порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України він не здійснював передбачених договором платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Щодо укладення кредитного договору зазначено, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо інше не встановлено законом. Згідно із Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі, і за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кредитний договір було укладено шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Відповідача здійснювалася шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений ним під час реєстрації. Введення такого коду вважалося підписанням договору електронним підписом та підтвердженням прийняття його умов у повному обсязі.
Таким чином, кредитний договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства України в електронній формі.
На підтвердження факту укладення договору та виконання зобов'язань Товариством додано копії договору, додатку до нього, довідки про ідентифікацію та листа про перерахування кредитних коштів.
Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача становить 21 812 грн, з яких: 6 650 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 162 грн - заборгованість за процентами.
26.02.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021. На підставі зазначеного договору та відповідно до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 2680307 від 21.07.2020 року.
З урахуванням викладеного представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2680307 від 21.07.2020 року в сумі 21 812 грн, а також судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про що зазначив у прохальній частині позовної заяви, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, що відповідає положенням ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Клопотань, заяв чи відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. У зв'язку з цим, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, суд визнав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України Косівським районним судом Івано-Франківської області було постановлено ухвалу від 13.02.2026 року про заочний розгляд справи, що підтверджується матеріалами судової справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, зокрема письмові докази, надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Такий висновок ґрунтується на встановлених у судовому засіданні фактичних обставинах справи, аналізі поданих доказів, а також на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими лише в певній частині, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та доданих до позовної заяви письмових доказів, 21.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2680307 про надання споживчого кредиту, що підтверджується засвідченою копією зазначеного договору та додатком № 1 до нього (а.с.16-18).
Відповідно до умов Договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 6 650 грн на визначених договором умовах, а останній зобов'язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші передбачені договором зобов'язання, що також підтверджується паспортом споживчого кредиту та довідкою про ідентифікацію, долученими до матеріалів справи.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується засвідченою копією листа про перерахування коштів кредиту, з якого вбачається виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договором.
Згідно з п. 5.4 Договору Відповідач зобов'язувався у встановлений строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафні санкції (у разі їх нарахування) та інші передбачені договором платежі.
Разом з тим, як вбачається з картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за договором № 2680307 від 21.07.2020 року, Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 812 грн, з яких 6 650 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 162 грн - заборгованість за процентами.
Щодо правонаступництва, з матеріалів справи вбачається, що 26.02.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № ККАУ-26022021, що підтверджується засвідченою копією зазначеного договору, витягом з Реєстру боржників, актом приймання-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією до нього. Відповідно до вказаних документів, право грошової вимоги за кредитним договором № 2680307 від 21.07.2020 року перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Крім того, матеріали справи містять засвідчену копію досудової вимоги про погашення заборгованості, докази направлення позовної заяви Відповідачу, а також документи, що підтверджують повноваження представника позивача (ордер, довіреність, договір про надання правничої допомоги та відповідні акти і детальний опис наданих послуг).
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» права грошової вимоги до Відповідача та правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин першої та дванадцятої статті 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення до суду з позовом заборгованість Відповідача становить 21 812 грн, з яких 6 650 грн - основний борг за кредитом та 15 162 грн - нараховані проценти за користування кредитними коштами. Зазначений розрахунок заборгованості підтверджується поданою позивачем карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) та іншими письмовими доказами, а Відповідачем ОСОБА_1 не заперечений і належними та допустимими доказами не спростований.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх наявних у справі доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. При цьому Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених вимог або підтвердження належного виконання зобов'язань.
Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги, акт наданих послуг, детальний опис виконаних робіт, а також документи, що підтверджують повноваження представника.
На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правової допомоги, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору.
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 8000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг). Разом із тим враховуючи категорію справи, яка розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. а також 2000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 638, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082, 1084 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», а також ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 2680307 від 21.07.2020 року у загальному розмірі 21 812 (двадцять одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.І. Крилюк