Справа №: 343/121/26
Провадження №: 2/343/318/26
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/121/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,
І. Стислий виклад позицій сторін:
пощивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом (а.с. 1-2), до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить:
- розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 20.11.2010 виконкомом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області, актовий запис №14;
- після розірвання шлюбу прізвище їй не змінювати;
- неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу залишити проживати з нею.
В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що вона із відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі, за час перебування в якому, в них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя у неї із відповідачем не склалось через зловживання відповідачем алкогольними напоями, що призводить до постійних конфліктів, його агресивної поведінки відносно неї.
Таким чином, подальше збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, а тому строк на примирення просить не надавати.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 не цікавиться дітьми, після розірвання шлюбу просить їх залишити проживати з нею.
У підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кажук В.Б. не з'явились. Останній 13.02.2026 на електронну пошту суду надіслав заяву (а.с. 23), в якій просить роозгляд справи проводити без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання також не з'явився. 13.02.2026 на електронну пошту суду надіслав заяву (а.с. 22), про визнання позовних вимог та про розгляд справи без його участі.
ІІ. Заяви сторін та процесуальні дії у справі:
22 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.
Сторона позивачки подала заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 на електронну пошту суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі та про визнання позовних вимог.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, визнання ним позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд приймає визнання ним позову та доходить висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що учасники справи в судове засідання не з'явились, суд ухвалює рішення без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
сторони по справі перебувають у зареєстровану шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4). У зв'язку із реєстрацією шлюбу, позивачка змінила прізвище із " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ".
Відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 5-7), сторони по справі є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із наміром позивачки припинити шлюбні відносини з відповідачем, які вони враховуючи наявність неповнолітніх дітей не можуть вирішити в позасудовому порядку.
ІV. Оцінка суду:
дослідивши письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу № 7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 1 стаття 113 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні відносини, позивачка не бажає зберегти сім'ю, відповідач з цього приводу заперечень не заявляв, позов визнав, тому відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, а саме: шлюб між сторонами розірвати, після розірвання шлюбу прізвище позивачки не змінювати, малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу залишити проживати з позивачкою.
Стосовно вимоги позивачки ОСОБА_1 про залишення сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу проживати разом з нею, то така задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Частиною 3 статті 160 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час розгляду справи вже виповнилось 14 років, тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 160 СК України, в цій частині позову слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат:
згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Враховуючи те, що позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1 311,20 грн (а.с. 13), позов задоволено, тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на її користь.
Щодо понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що основні положення про витрати на професійну правничу допомогу містяться у ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу надала такі документи:
- договір про надання правової допомоги від 19.01.2026, укладений між нею та адвокатом Кажуком В.Б., в якому, зокрема визначено, що вона повинна сплати адвокату гонорар в розмірі 3 000 грн (а.с. 8);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 000996 адвоката Кажука В.Б. (а.с. 10);
- ордер серії АТ №1126447 від 21.01.2026 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Кажуком В.Б. (а.с. 9);
- акт виконаних робіт від 19.01.2026, у якому визначено характер правової допомоги та її вартість на загальну суму 3 000 грн., а саме: надання правової консультації - 500 грн.; підготовка і складення позову - 1 700 грн.; представництво інтересів в суді - 800 грн (а.с. 11);
- квитанцію № 69 від 19.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Кажуку В.Б. 3 000 грн (а.с. 11).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, тобто на оплату послуг адвоката, є частково доведеним і обґрунтованим, оскільки представник позивачки - адвокат Кажук В.Б. не брав участі в судових засіданнях, а тому суд зменшує витрати понесені позивачкою на професійну правничу допомогу до 2 200 грн.
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з відповідача в якості відшкодування витрат позивачки на професійну правничу допомогу становить 2 200 грн.
На підставі викладеного, ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 114, 160 СК України, керуючись ст. 200, 206, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.11.2010 виконкомом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано - Франківської області, актовий запис №14 - розірвати.
Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.
Малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати з матір'ю - ОСОБА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору та 2 200 (дві тисячі двісті) гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Суддя: І.М.Андрусів