12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 485/982/25
провадження № 61-1655ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Гаіни Олександрівни на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», товариства
з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» (далі - ТОВ «Ютс-Агропродукт»), товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» (далі - ТОВ «Перемога-Плюс»), в якому просила суд:
- розірвати договір оренди землі від 31 травня 2012 року (кадастровий номер земельної ділянки 4825782700:07:000:0024, площа - 3,0426 га), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), номер запису про інше речове право - 46122209 від 02 жовтня 2014 року;
- розірвати договір оренди землі від 31 травня 2012 року (кадастровий номер земельної ділянки 4825782700:09:000:0015, площа - 2,943 га), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Південь» (новий орендар відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2017 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), номер запису про інше речове право - 46121942 від 02 жовтня 2014 року;
- стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки у загальному розмірі 34 631,85 грн.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня
2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-Агропродукт», ТОВ «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3,0426 га, кадастровий номер 4825782700:07:000:0024, укладений між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та
ОСОБА_1 від 31 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди № 3600026 від 28 грудня 2017 року до договору оренди землі), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору № 1704/25-21 від 17 квітня
2025 року.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,943 га, кадастровий номер 4825782700:09:000:0015, укладений між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та
ОСОБА_1 від 31 травня 2012 року (у редакції додаткової угоди № 3600019 від 28 грудня 2017 року до договору оренди землі), право оренди за яким перейшло до ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору № 1704/25-21 від 17 квітня
2025 року.
Стягнуто з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 23 087,90 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок від 31 травня 2012 року за 2023-2024 роки (вже з відрахуванням податків) та 1 614,96 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Перемога-Плюс» на користь ОСОБА_1 968,96 грн понесені судові витрати зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «ЮТС-Агропродукт» задоволено частково.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 жовтня
2025 року в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за 2023, 2024 роки та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-Агропродукт», ТОВ «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі за 2023, 2024 роки відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості з орендної плати за
2022 рік залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮТС-Агропродукт» 3 880,68 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
06 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Третьяк Г. О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року (надійшла до суду 10 лютого 2026 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції,
а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що
є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один
із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та
у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження є судове рішення у справі за позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.
За приписами пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Ціна позову в даній справі становить 34631,85 грн.
Оскільки ціна позову станом на 01 січня 2026 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 30 = 99 840,00 грн), справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи.
Проте, наведені представником заявника у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника, оскільки наведені мотиви не обґрунтовані належним чином.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та судову практику у цій категорії справ.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Ураховуючи наведене, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат
Третьяк Г. О. подала касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Гаіни Олександрівни на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк