11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 214/6278/25
провадження № 61-1545ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу 28 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державному бюджету, в порядку зворотної вимоги (регресу),
У червні 2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеси) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу).
Позовна заява мотивована тим, що Міністерством юстиції України отримано листа від Державної казначейської служби України від 04 липня 2024 року № 5-06-06/14828 щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців міжрегіональних управлінь, внаслідок протиправних дій або бездіяльності, що завдало збитку державному бюджету в якому зазначено, зокрема, про те, що 04 червня 2024 року на виконання виконавчого листа Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року по справі 214/8580/19 на користь ОСОБА_2 перераховано 42 306,99 грн, оскільки рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області задоволено позов ОСОБА_2 до Саксаганського відділу ДВС Міністерства юстиції у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності та відшкодування завданої шкоди. У зв'язку з цим стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн, майнову шкоду у розмірі 38 538,59 грн, відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 768,40 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області встановлено, що 25 березня 2019 року державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. 02 квітня 2019 року державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду закордон. ОСОБА_2 , отримавши постанову, уклав договір про надання туристичних послуг, відповідно до яких мав намір здійснити виїзд з України. Проте, особі було відмовлено у виїзді за межі України на прикордонному пункті «Бориспіль». Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03 жовтня 2019 року № 184/Ч-14711, протягом періоду з 25 березня 2019 року до 23 вересня 2019 року в органах державного кордону Державної прикордонної служби України здійснювалось тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 Відтак, державним виконавцем було видано позивачу постанову, яку не було направлено до відому до відповідного органу. Варто зазначити, що з моменту винесення постанови державним виконавцем про скасування обмежень і до з'ясування факту невиконання державним виконавцем своїх обов'язків минуло майже 6 місяців. За цей час державним виконавцем ОСОБА_1 не було з'ясовано, чи були скасовані обмеження прав боржника, що підтверджує неналежне виконання посадових обов'язків уповноваженою особою.
Позивач зазначав, що відповідачка звільнена з посади старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі з 06 лютого 2020 року з припиненням державної служби.
11 липня 2024 року міжрегіональному управлінню доручено ініціювати дисциплінарні провадження, за результатами здійснення останніх внести державним службовцям у порядку та в строки, передбачені статтею 82 Закону № 889-VII, письмові пропозиції про відшкодування завданої бюджету шкоди.
На підставі наведеного вище позивач вважав, що внаслідок протиправної та незаконної діяльності ОСОБА_1 завдано збитків державному бюджету у розмірі 42 306,99 грн, оскільки як зазначає позивач, держава виконала рішення суду щодо відшкодування стягувачем 42 306,99 грн, тому позивач просив суд в рахунок відшкодування шкоди, завданої державному бюджету, стягнути з відповідачки в порядку регресу 42 306,99 грн, а також стягнути суму судового збору у сумі 3 028 грн.
Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено.
У лютому 2026 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеси) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, ціна позову в яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову визначається у справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Оскільки ціна позову (42 309,99 грн) станом на 01 січня 2026 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 209,00 х 30 = 96 270,00 грн), справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга не містить посилань на підстави, передбачені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
Посилання заявника на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах.
Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу 28 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державному бюджету, в порядку зворотної вимоги (регресу) відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник