10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 462/5597/23
провадження № 61-9070св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа ? приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пелех Олена Зінонівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Зоряни Сергіївни на постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2025 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З., про усунення від права спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 24жовтня 1998 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
За життя її чоловік не розпорядився своїм майном та не склав заповіт.
Вона та сини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як спадкоємці першої черги,звернулись до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З. із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
Крім того, з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги, також звернувся син ОСОБА_3 від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 та отримав свідоцтва на право на спадщину:
від 22 липня 2020 року № 279 - на 11/80 частку у житловому будинку на АДРЕСА_1 ;
від 22 липня 2020 року№ 280 - на частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 ;
від 28 липня 2020 року № 297 - на 5/48 частки квартири на АДРЕСА_2 ;
від 28 липня 2020 року № 298 - на 1/12 частини квартири на АДРЕСА_3 ;
від 28 липня 2020 року № 300 - на 7/80 частини будинку на АДРЕСА_4 ;
від 03 березня 2021року № 141 - на частину вкладів.
Зазначала, що відповідач ухилявся від надання допомоги своєму батькові ОСОБА_3 , який через важку хворобу тривалий час був у безпорадному стані.
Впродовж 5 місяців (до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 оку) ОСОБА_3 перебував у 3-х лікарнях, будучи паралізованим, тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував цілодобово сторонньої допомоги.
Проте відповідач, знаючи про хворобу батька, його безпорадний стан та потребу у догляді, ухилявся від надання допомоги, не приймав участі у догляді за ним, жодного разу не відвідав батька. Операції, тривале та дороговартісне лікування, медичні обстеження та аналізи контролю стану ОСОБА_3 потребували значних коштів, які сплачувала винятково вона (позивачка). Поховання також організовано за її кошти та з допомогою колег і знайомих.
Посилаючись на наведене, просила суд:
усунути ОСОБА_2 від права спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ;
визнати недійсними свідоцтва про права на спадщину, видані на ім'я ОСОБА_2 :
- від 22 липня 2020 року № 279 - на 11/80 частку у житловому будинку на АДРЕСА_1 ;
- від 22 липня 2020 року № 280 - на частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 ;
- від 28 липня 2020 року № 297 - на 5/48 частки квартири на АДРЕСА_2 ;
- від 28 липня 2020 року № 298 - на 1/12 частини квартири на АДРЕСА_3 ;
- від 28 липня 2020 року №300 - на 7/80 частини будинку на АДРЕСА_4 ;
- від 03 березня 2021року № 141 - на частину вкладів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 , що посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З. та зареєстровані у реєстрі:
? від 22 липня 2020 року за № 279 на 11/80 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 22 липня 2020 року за № 280 на 1/4 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 28 липня 2020 року за № 297 на 5/48 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
? від 28 липня 2020 року за № 298 на 1/12 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 ;
? від 28 липня 2020 року за № 300 на 7/80 часток будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;
? від 03 березня 2021 року за № 141 на 1/4 частку вкладів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 147,00 грн.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем того, що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги своєму батьку ОСОБА_2 , який, перебуваючи у безпорадному стані, потребував такої допомоги від нього, тобто допустив бездіяльність, що є підставою для застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 1224 ЦК України та усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 і визнання недійсними виданих на його ім'я свідоцтв про право на спадщину за законом.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 ? ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ? ОСОБА_7 рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2024 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2024 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_2 ? ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені у суді першої інстанції витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що позивач не довела сукупності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, за яких особа може бути усунена від права на спадкування за законом, зокрема не довела факт того, що спадкодавець ОСОБА_3 потребував допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги своєму батьку, усвідомлюючи свій обов'язок щодо утримання спадкодавця, мав можливість надавати таку допомогу, але не вчиняв необхідних дій, а також винної поведінки останнього (зокрема, відмови від надання допомоги батьку).
Частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 ? ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд, ураховуючи, що вартість наданих послуг адвокатом у заявленому заявником розмірі 60 000,00 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), зменшив її до 18 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 липня 2025 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також представник заявника вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що позивач довела належними та допустимими доказами факт перебування спадкодавця ОСОБА_3 у безпорадному стані. Відповідач тривалий час не надавав жодної допомоги спадкодавцеві, зокрема ні матеріальної, ні морально-психологічної. Батько відповідача, окрім медичної допомоги, яка надавалась у медичних закладах, потребував моральної підтримки та постійного догляду.Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що батько відмовлявся від його допомоги або ж надання ним батьку такої допомоги.
Апеляційний суд не навів належної аргументації щодо оцінки вказаних у апеляційній скарзі обставин, установлених у суді першої інстанції, поверхово дослідив матеріали справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
Крім того, стягнута судом апеляційної інстанції сума витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 є суттєво завищеною, адже така робота не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, відтак, розмір витрат на правничу допомогу є суттєво завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Шкред А. О. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Франківського районного суду м. Львова справу № 462/5597/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ? приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пелех Олена Зінонівна, про усунення від права на спадкування, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.
Матеріали справи № 462/5597/23 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому за життя майно
З 24 жовтня 1998 року ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . Відповідач у справі є сином ОСОБА_3 від попереднього шлюбу.
До приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З. із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 звернулись позивачка та сини ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також син ОСОБА_3 від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 .
Також установлено, що 05 червня 2018 року ОСОБА_3 був доставлений до лікарні у тяжкому стані та останньому поставлено діагноз: закрита хребетно-спинно-мозкова травма, перелом хребта на рівні С6 зі стенозом спинномозкового каналу; рекомендовано оперативне втручання. 05 липня 2018 року, із 05 липня 2018 року до 13 серпня 2018 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до виписки з історії хвороби № 10449 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 від 16 серпня 2018 року діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): а) основний: Наслідки поєднаної кататравми (05 червня 2018 року): закритої хребетно-спинномозкової травми, переднього вивиху С6 хребця, забою-стиснення спинного мозку важкого ступеню, операції - відкритого вправлення переднього вивиху тіла Сб, дискектомії С6-С7, міжтілового корпородезу кейджем, пластиною Medtronic; повторного переднього вивиху С6 з компресією спинного мозку (06.2018 року), операцій - корпоректомії С7, передньої декомпресії спинного мозку, переднього міжтілового металокісткового корпородезу C6-Th1 кейджем, пластиною (20 серпня 2018 року), трансартикулярного спонділодезу штангово-гвинтовою системою С6-Th1 (29 серпня 2018 року) у вигляді верхнього комбінованого парапарезу, нижньої спастичної параплегії, порушення функції тазових органів, нейротрофічного синдрому зі значним порушенням функції центральної нервової системи. Закритий багатоуламковий перелом правого надколінника з наявністю металоконструкції (20 серпня 2018 року) в стадії консолідації. Функціонуюча трахеостома (31 серпня 2018 року). в) супутній: Церебро-васкулярна хвороба: дисциркуляторна енцефалопатія другої стадії з розсіяною органічною симптоматикою. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. Стентування коронарних артерій (2013 року). СН І. Атеросклероз аорти. Гіпертонічна хвороба другої стадії, другого ступеня. Гіпертензивне серце. Ризик дуже високий. Гіпертронічна згідно з оригіноком ангіопатія сітківки.
Тривалий час ОСОБА_3 перебував у лікарнях на стаціонарному лікуванні, а також на амбулаторному лікуванні, яке було довготривалим та потребувало значних коштів.
Із часу отримання травми до дня смерті (протягом п'яти місяців) ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, зумовленому тяжкою хворобою та каліцтвом, потребував сторонньої допомоги та піклування.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У частині п'ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 із часу, коли ОСОБА_3 потрапив до лікарні, а саме: з 05 червня 2018 року до дня його смерті опікувалася своїм чоловіком, а також їй допомагав їх син ОСОБА_9 , однак доказів того, що ОСОБА_3 потребував допомоги саме від відповідача, а останній не надав йому таку допомогу та того, що ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність надання такої допомоги, матеріали справи не містять.
Установивши, що позивачка не довела сукупності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, за яких особа може бути усунена від права на спадкування за законом, а саме: факт того, що спадкодавець ОСОБА_3 потребував допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги своєму батьку, усвідомлюючи свій обов'язок щодо утримання спадкодавця, мав можливість надавати таку допомогу, але не вчиняв необхідних дій, а також винної поведінки останнього (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті його батька ОСОБА_3 .
Правильним є висновок апеляційного суду й про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, які є похідними від вимог про усунення від права на спадкування.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Суд апеляційної інстанції також дослідив всі наявні у справі докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив норми права, які підлягали застосуванню, і дійшов обґрунтованих висновків.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 ? ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд, ураховуючи, що вартість наданих послуг адвокатом у заявленому заявником розмірі 60 000,00 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), зменшив його до 18 000,00 грн.
Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду правильними.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан Зоряни Сергіївни залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун