Ухвала
10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 757/55920/24-ц
провадження № 61-1668ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Київгаз» про захист прав споживачів, в якому просив: зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, яка виникла внаслідок відмови АТ «Київгаз» від встановлення позивачу безкоштовного лічильника газу за адресою АДРЕСА_1 , за наступними складовими моральної шкоди: - за складовою №1 відшкодувати 7 875 грн; - за складовою №2 відшкодувати 5 513 грн; - за складовою №3 відшкодувати 3 937 грн; - за складовою №4 відшкодувати 7 875 грн, що у підсумку становить 25 200 грн; зобов'язати АТ «Київгаз» перерахувати суму відшкодування на рахунок позивача IBAN: НОМЕР_1 протягом двох тижнів після набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково;
стягнуто з АТ «Київгаз» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн;
в іншій частині позовних вимог відмовлено;
стягнуто з АТ «Київгаз» на користь Держави судовий збір у розмірі 3 028 грн.
10 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:
«58. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
59. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним кредитного договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Справа № 496/3134/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 496/3134/19 є малозначною у силу вимог закону.
60. Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
61. Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом».
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про захист прав споживачів. Тобто, справа є малозначною в силу вимог закону.
У касаційній скарзі вказується, що скарга подається на підставі підпункту «в» пункту 2 частини 3 статті 389 Кодексу (справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). На жаль, ні стаття 129 Конституції України, ні стаття 2 Кодексу, ні рішення Конституційного Суду України від 22.11.2023 № 10-р(II)/2023, які обмежують право на касаційне оскарження малозначністю справи, не враховують низьку якість суддівства у судах попередніх інстанцій. Це створює для мене безвихідну ситуацію, коли суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок зазначених вище причин не забезпечили позивачу доступ до правосуддя, а касаційний суд, маючи високу кваліфікацію та авторитет у суспільства, виправити цю ситуацію не може, бо має законодавче обмеження на касаційне оскарження. Враховуючи зазначене, до даної справи не повинні застосовуватися обмеження на касаційне оскарження. Право на касаційний перегляд даної справи випливає також із Конституції України. Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, неодноразово переглядав справи з вимогами про відшкодування моральної шкоди, в яких ціна позову не перевищувала двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму Враховуючи рівність прав позивача з правами громадян, справи яких з невеликою ціною позову були переглянуті у касаційному порядку, позивач теж маю право на касаційний перегляд даної справи відповідно до статей 21, 24 Конституції України. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для позивача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков