09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 337/4347/24
провадження № 61-911ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі
за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
у якому просило стягнути з відповідачів у соліданому порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 856,90 доларів США.
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2025 року позов АТ «Укрсиббанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 173/1-26-К/Р (№10404750001) у розмірі 5 856,90 доларів США.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року стягнуто з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати
на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Додатковим рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 14 жовтня 2025 року стягнуто з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати
на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2025 року та додаткове рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня
2025 року залишено без змін.
30 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правничу допомогу.
Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року стягнуто з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_2 15 000,00 грн витрат
на професійну правничу допомогу у зв'язку із апеляційним розглядом справи.
15 січня 2026 року АТ «Укрсиббанк», засобами поштового зв'язку, звернулося
до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується
за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий
пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин
у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток
і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості
та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом
як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Зі змісту рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня
2025 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року встановлено, що ціна позову складає 5 856,90 доларів США, що за офіційним курсом за даними Національного банку України на день звернення (15 січня 2026 року)
з касаційною скаргою становить 252 549,52 грн (5 856,90 доларів США х 43,12 грн)
і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої
до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд,
що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 Верховний Суд зазначив, що тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта,
є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку,
що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат на професійну правничу допомогу.
АТ «Укрсиббанк» оскаржує додаткову постанову апеляційного суду щодо вирішення процесуального питання - розподілу судових витрат, яка є складовою частиною судового рішення ухваленого по суті спору.
Отже відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України оскаржуване судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, суд касаційної інстанції не надає правової оцінки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлює наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Представник заявника не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи,
а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію
та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи,
яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим,
що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним
з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу
до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду
і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі.
У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA від 05 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не обґрунтував, а суд не встановив, відповідно
до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська