Ухвала
09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 761/6100/24
провадження № 61-1482ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона», які підписана представником Мащенком Андрієм Геннадійовичем, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року у складі судді: Романишеної І. П., постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» про стягнення грошових коштів,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лірона» про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 213 943,91 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Лірона» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у зв'язку із неналежним виконанням умов договору підряду у розмірі 204 991,49 грн, 3% річних у розмірі 739,31 грн, пеню у розмірі 7 393,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Лірона» залишено без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року залишено без змін. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року залишено без змін.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
02 лютого 2026 року ТОВ «Лірона»через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Мащенком А. Г., на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
05 лютого 2026 року ТОВ «Лірона»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Мащенком А. Г., на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 213 943,91 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційні скарги та додані до них матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанов апеляційного суду про можливість ії оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона», які підписана представником Мащенком Андрієм Геннадійовичем, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лірона» про стягнення грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков