Справа №585/1600/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/758/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 99
12 лютого 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_10 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року, за якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019200000000068 від 4 грудня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування, -
встановив:
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019200000000068 від 4 грудня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування.
Зазначене рішення суд першої інстанції мотивував наступним.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2023 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019200000000068 був продовжений до 30 грудня 2023 року.
27 грудня 2023 року підозрюваним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисникам ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також захиснику ОСОБА_12 повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів і, відповідно, з 28 грудня 2023 року строк досудового розслідування зупинився і до його закінчення залишалося три дні.
28 березня 2024 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 ознайомилися з матеріалами кримінального провадження.
Оскільки захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не мали повноважень на участь у кримінальному провадженні через те, що у першого ще 2 грудня 2023 року закінчився строк дії договору з ОСОБА_7 , а від адвоката ОСОБА_11 підозрювана ОСОБА_8 відмовилась на користь адвоката ОСОБА_9 подавши 28 березня 2024 року відповідну заяву слідчому, на думку місцевого суду, сторона захисту фактично завершила ознайомлення саме 28 березня 2024 року, а тому строк досудового розслідування сплинув 1 квітня 2024 року.
На це рішення прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність і направити матеріали кримінального провадження на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор послався на те, що сторона захисту закінчила ознайомлення із матеріалами кримінального провадження 4 квітня 2024 року і саме у цей день було складено та затверджено обвинувальний акт, який наступного дня скеровано до суду.
Прокурор зазначив, що повноваження захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12 на участь у кримінальному провадженні були підтверджені відповідним ордером від 26 листопада 2023 року, який не обмежував його повноважень щодо захисту підозрюваного. Крім того, цьому захиснику ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 3 квітня 2024 року включно. В цій ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що адвокат ОСОБА_12 здійснював захист підозрюваного ОСОБА_7 . Крім того, адвокат ОСОБА_11 була залучена за призначенням 2 серпня 2023 року для захисту інтересів підозрюваної ОСОБА_8 28 березня 2024 року підозрювана закінчила ознайомлення із матеріалами досудового розслідування та подала слідчому клопотання про відмову від захисника ОСОБА_11 , оскільки її захист буде здійснювати адвокат ОСОБА_9 . У задоволенні клопотання було відмовлено через те, що адвокат ОСОБА_9 мав конфлікт інтересів у зв'язку із захистом підозрюваного ОСОБА_7 , а також відмова від захисника не могла бути здійснена без участі самого захисника. Крім того, центр з надання безоплатної правової допомоги не приймав рішення про припинення повноважень адвоката ОСОБА_11 .
У доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначив, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє належне обґрунтування прийнятого рішення. Суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що повноваження адвоката ОСОБА_12 припинились 2 грудня 2023 року у зв'язку із закінченням строку дії договору, оскільки договір діяв до моменту виконання доручення, який пов'язується із наданням правової допомоги в правоохоронних органах та в судах всіх інстанцій. Не враховано місцевим судом, що договір містив неоднозначні положення щодо його предмету, а наданий адвокатом ордер давав повноваження захиснику представляти інтереси підозрюваного під час досудового розслідування. На неодноразові звернення слідчих, адвокат ОСОБА_12 не повідомив про те, чи здійснює він захист ОСОБА_7 і тому з метою недопущення права на захист слідчим та прокурором прийнято рішення про те, що адвокат ОСОБА_12 здійснює захист ОСОБА_7 .
У апеляційній скарзі представник потерпілого посилався на те, що суд першої інстанції формально встановив дати ознайомлення підозрюваного та захисників і зробив передчасний висновок про те, що обвинувальний акт направлено поза межами строку досудового розслідування. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою: що ні підозрювані, ні адвокат ОСОБА_9 після ознайомлення із матеріалами досудового розслідування не висловлювали зауважень чи повідомлень про відсутність у захисника ОСОБА_12 повноважень захисника; у договорі про надання правової допомоги відсутня інформація про обмеження повноважень захисника ОСОБА_12 і в матеріалах справи відсутнє повідомлення підозрюваного ОСОБА_7 про розірвання договірних відносин із захисником. Суд першої інстанції не мав повноважень під час підготовчого засідання оцінювати законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року, а також не мав права ігнорувати це обов'язкове до виконання судове рішення, а тому оскільки вказана ухвала була чинною, то період до 3 квітня 2024 року не включається у строк досудового розслідування. Також місцевий суд втрутився у відносини між адвокатом і клієнтом, оцінюючи умови приватного договору. Суд безпідставно визнав незаконною відмову слідчого прийняти відмову підозрюваної ОСОБА_8 від адвоката ОСОБА_11 , оскільки залучення адвоката ОСОБА_9 було неможливим до 4 квітня 2024 року через конфлікт інтересів.
Захисник обвинувачених у своїх запереченнях просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого. Він зазначив, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою. При цьому, оскільки обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ознайомились із матеріалами кримінального провадження 28 березня 2024 року, то обвинувальний акт повинен бути переданий до суду до 30 березня 2024 року. ОСОБА_7 залучив адвоката ОСОБА_12 для виконання разової правової дії (подання клопотання), і термін дії договору про надання правової допомоги було визначено до 1 грудня 2023 року. Підозрюваний ОСОБА_7 не повідомляв слідчого, що має у якості захисника, крім адвоката ОСОБА_9 , ще адвоката ОСОБА_12 . Однак, слідчий з прокурором безпідставно визначили для адвоката ОСОБА_12 статус постійного захисника ОСОБА_7 та безпідставно спрямували слідчому судді клопотання про встановлення захиснику ОСОБА_12 строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Крім того, судом першої інстанції надано належну оцінку участі адвоката ОСОБА_11 у якості захисника ОСОБА_8 , оскільки слідчий не мала правових підстав для не допуску до участі як захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_9 . З урахуванням цього, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що період з 28 грудня 2023 року до 28 березня 2024 року не включається у строк досудового розслідування, а днем закінчення строку досудового розслідування є 30 березня 2024 року. Також, захисник звертає увагу щодо безпідставного визнання ПП «Анрі-Маркет» потерпілим та цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд доходить до наступних висновків.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг про допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при прийнятті оскарженого судового рішення, апеляційний суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу, а висновок суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КК України є передчасним з огляду на таке.
У відповідності із ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
Згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Згідно з ч. 10 ст. 290 КПК України, сторонам кримінального провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження, вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів.
Проміжок у часі між повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням фактичного доступу до матеріалів досудового розслідування не може свідчити про те, що строк досудового розслідування має рахуватися аж до моменту реального забезпечення доступу до матеріалів розслідування (див. висновки Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2022 року в справі № 216/4805/20).
В порядку ст. 290 КПК мають бути повідомлені про завершення досудового розслідування всі підозрювані та захисники. При цьому, не включається у строк досудового розслідування строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кожного з них (див. висновки Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року по справі № 749/19/22).
Згідно з ч. 1 ст. 45 КПК, захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного.
Як слідує із змісту ч. 4 ст. 46 та ч. 1 ст. 50 КПК, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, з моменту надання слідчому, прокурору, слідчому судді, суду свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру, договору із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження захисника мають вважатись підтвердженими, якщо до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю додано хоча б один з таких документів: ордер, або договір, або доручення на надання безоплатної правової допомоги (див. висновки Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року в справі № 648/3629/17).
Згідно з ч. 2 ст. 26, ч. 3 ст. 27, ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Дія договору про надання правничої допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правничої допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 47 КПК, захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У такому випадку слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
У відповідності з ч. 1 та 2 ст. 54 КПК України, підозрюваний має право відмовитися від захисника або замінити його. Якщо підозрюваний наполягає на відмові від захисника, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані організувати зустріч захисника з підозрюваним, обвинуваченим. У разі якщо підозрюваний особисто та безпосередньо повідомляє захиснику про небажання мати захисника, заміну захисника після конфіденційної розмови із захисником, така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії або журналі судового засідання.
Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування (див. висновки Верховного Суду у постанові від 3 лютого 2021 року в справі № 208/3338/18).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону.
З наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32019200000000068 розпочате 4 грудня 2019 року.
30 червня 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
2 серпня 2023 року для захисту підозрюваної ОСОБА_8 залучено адвоката з центру безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_11 , оскільки участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
У подальшому, строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні неодноразово продовжувались. Останній раз ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2023 року до шести місяців, тобто до 30 грудня 2023 року.
27 грудня 2023 року підозрюваним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисникам ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також захиснику ОСОБА_12 повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів.
За таких обставин, у межах цього кримінального провадження залишалося три дні строку досудового розслідування, обрахунок якого мав продовжитись з наступного дня після реалізації стороною захисту права на доступ до матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року клопотання слідчого про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження задоволено частково, та встановлено захиснику ОСОБА_12 строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 3 квітня 2024 року включно, після спливу якого він вважається таким, що реалізував своє право на доступ до матеріалів.
28 березня 2024 року підозрювані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 ознайомилися з матеріалами кримінального провадження.
Цього ж дня ОСОБА_8 подала слідчому заяву, у якій зазначила, що вона повідомляє про відмову від захисника за призначенням ОСОБА_11 за взаємною домовленістю, а також про укладення договору із адвокатом ОСОБА_9
30 березня 2024 року слідчий постановою відмовила у задоволенні клопотання підозрюваної ОСОБА_8 про відмову від захисника та його заміну з посиланням на конфлікт інтересів у адвоката ОСОБА_9 у зв'язку із захистом підозрюваного ОСОБА_7 , а також, що відмова від адвоката за призначенням здійснена без повідомлення цього адвоката.
4 квітня 2024 року захисник ОСОБА_11 завершила ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та цього ж дня обвинувальний акт був підписаний слідчим, затверджений прокурором та вручений підозрюваним ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисникам ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також поштовим відправленням його направлено захиснику ОСОБА_12
5 квітня 2024 року обвинувальний акт надійшов до Роменського міськрайонного суду Сумської області.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що ключовим для правильного вирішення питання про дотримання строків досудового розслідування є встановлення моменту закінчення стадії ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України, оскільки саме з цим моментом закон пов'язує відновлення перебігу строку досудового розслідування відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України.
Зі змісту ст. 290 КПК України слідує, що після відкриття матеріалів досудового розслідування сторона захисту має право на їх ознайомлення без обмеження в часі, однак з метою запобігання зловживанню цим правом закон передбачає для слідчого судді обов'язок встановити граничний строк для такого ознайомлення.
Водночас ч. 5 ст. 219 КПК України прямо передбачає, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, здійснюваний у порядку ст. 290 КПК України, не включається у строк досудового розслідування.
Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що саме ухвала слідчого судді про встановлення строку ознайомлення є процесуальним актом, який визначає граничний момент, до якого стадія ознайомлення вважається такою, що триває.
У зв'язку з цим, до спливу встановленого слідчим суддею строку, перебіг строку досудового розслідування є зупиненим незалежно від фактичних дій окремих учасників кримінального провадження і відновлення строку досудового розслідування можливе не раніше спливу строку, визначеного ухвалою слідчого судді.
Таким чином, наявність хоча б одного учасника зі сторони захисту, щодо якого слідчим суддею встановлено строк для ознайомлення, означає, що стадія ознайомлення в цілому процесуально триває до спливу цього строку, незалежно від того, чи інші захисники або підозрювані завершили ознайомлення раніше.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року захиснику ОСОБА_12 встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 3 квітня 2024 року включно, після спливу якого він вважається таким, що реалізував своє право на доступ до матеріалів.
Зазначена ухвала не була скасована, змінена або визнана незаконною в апеляційному порядку і вона залишалася чинним судовим рішенням, зокрема й обов'язковим для органу досудового розслідування, прокурора, сторони захисту.
Оскільки слідчим суддею захиснику ОСОБА_12 встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 3 квітня 2024 року включно, то до цієї дати строк досудового розслідування не міг відновитися, а відтак обвинувальний акт було складено та направлено до суду у межах строків досудового розслідування.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року про визначення захиснику строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не породжувала правових наслідків з підстав нібито закінчення строку дії договору про надання правової допомоги між захисником ОСОБА_12 та підозрюваним ОСОБА_7 з 2 грудня 2023 року, оскільки такий висновок місцевого суду ґрунтується на формальному тлумаченні окремих положень договору про надання правової допомоги без урахування вимог кримінального процесуального закону, фактичної поведінки учасників провадження та засад кримінального провадження.
Перш за все, апеляційний суд звертає увагу, що право сторони захисту на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під час досудового розслідування адвокат ОСОБА_12 почав комунікацію з стороною обвинувачення з приводу захисту підозрюваного ОСОБА_7 , надавши на підтвердження своїх повноважень як захисника у кримінальному провадженні договір про надання правничої допомоги № 01/15/11/23 від 15 листопада 2023 року та ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1498737 від 26 листопада 2023 року.
Отже, зважаючи на положення ч. 4 ст. 46 та ч. 1 ст. 50 КПК, адвокат ОСОБА_12 був залучений захисником підозрюваного ОСОБА_7 у встановленому законом порядку, і з моменту подання ним ордеру та договору про надання правової допомоги користувався процесуальними правами підозрюваного, включаючи й право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування після його завершення.
У зв'язку з цим, саме факт належного залучення адвоката ОСОБА_12 до участі у кримінальному провадженні та наявність у нього процесуального статусу захисника, зумовлювали обов'язок органу досудового розслідування забезпечити йому реальну можливість ознайомлення з матеріалами справи після завершення розслідування.
Як зазначалось вище, згідно з положеннями ч. 4 ст. 46 та ч. 1 ст. 50 КПК України та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження захисника вважаються підтвердженими, якщо до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю додано або ордер, або договір про надання правової допомоги.
При цьому жодна з цих форм підтвердження повноважень не має самостійного виключного характеру.
У даному кримінальному провадженні захисник ОСОБА_12 підтвердив свої повноваження як договором про надання правової допомоги від 15 листопада 2023 року, так і ордером від 26 листопада 2023 року, який не містив жодних обмежень щодо обсягу чи строку здійснення захисту.
При цьому аналіз умов договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2023 року не дозволяє дійти однозначного висновку про припинення його дії у конкретно визначений момент. Так, п. 1.2 договору передбачено строк виконання окремих дій: вивчення матеріалів кримінального провадження, формування правової позиції та консультування клієнта до 1 грудня 2023 року. Водночас, п. 7.1 договору прямо встановлено, що він діє до моменту виконання доручення клієнта, причому момент виконання доручення сторони пов'язують із наданням правової допомоги в правоохоронних органах та судах усіх інстанцій. Таким чином, сам договір містить внутрішню неузгодженість щодо строку його дії, що виключає можливість тлумачення його припинення як безумовного та очевидного факту.
Однак навіть, якщо припустити, що договір про надання правової допомоги й містив дату до якої він діє, зазначена обставина сама по собі не могла бути покладена в основу висновку про припинення процесуальних повноважень захисника з огляду на наступне.
З одного боку, відповідно до ч. 1 ст. 50 КПК України, договір про надання правової допомоги може використовуватися як документ, що підтверджує повноваження захисника для допуску його до участі у кримінальному провадженні.
З іншого боку, з урахуванням ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за своєю правовою суттю договір про надання правової допомоги є цивільно-правовим договором, який регулює приватні майнові та немайнові відносини між адвокатом і клієнтом, у тому числі щодо обсягу доручення та строку його виконання.
У зв'язку з цим слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд не зобов'язані і не повинні вдаватися у з'ясування умов договору, зокрема строку його дії, особливо з огляду на те, що умови такого договору про надання правової допомоги, у тому числі щодо строку його дії, можуть змінюватися за домовленістю сторін, зокрема шляхом укладення додаткових угод, пролонгації строку або фактичного продовження виконання доручення. Наявність чи відсутність таких домовленостей є елементом приватних правовідносин між адвокатом і клієнтом та може бути відомою виключно їх сторонам.
За таких умов органи досудового розслідування, прокурор та суд не мають і не можуть мати процесуальних механізмів для перевірки, чи було укладено додаткову угоду, чи продовжено строк дії договору, або чи домовилися сторони про подальше виконання адвокатом функцій захисника після спливу формально визначеного строку. Втручання сторони обвинувачення чи суду у з'ясування таких обставин означало б пряме втручання у приватні договірні відносини між адвокатом та підозрюваним, що не передбачено кримінальним процесуальним законом.
Водночас участь захисника у кримінальному провадженні є процесуальною діяльністю, яка здійснюється в межах кримінального провадження та ґрунтується не на самому договорі, а на процесуальному підтвердженні повноважень. З огляду на це, закінчення строку дії договору про надання правничої допомоги саме по собі не припиняє повноважень захисника автоматично, оскільки такий факт не є процесуальною дією і не породжує безпосередніх процесуальних наслідків.
Для кримінального провадження юридичне значення має не сам факт припинення договірних відносин між захисником та підозрюваним, а момент, коли цей факт був доведений до відома слідчого, прокурора, слідчого судді або суду та належним чином оцінений. До цього часу сторона обвинувачення або суд об'єктивно мають підстави виходити з чинності повноважень захисника та вважати його належним учасником процесу.
Саме з цією метою кримінальний процесуальний закон покладає обов'язок інформування про припинення або неможливість подальшої участі у провадженні на захисника. Зокрема, виходячи із положень ч. 2 ст. 47 КПК України, захисник зобов'язаний завчасно повідомити слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про неможливість участі у кримінальному провадженні. Таким чином, законодавець прямо пов'язує виникнення процесуальних наслідків із поведінкою захисника, а не з автоматичним настанням цивільно-правового факту.
Отже, у разі якщо факт закінчення строку дії договору про надання правничої допомоги не був доведений до відома слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, то відсутні правові підстави вважати, що повноваження захисника припинилися, а його подальша участь у процесуальних діях є незаконною. Процесуальні наслідки у вигляді припинення повноважень захисника можуть наставати лише з моменту встановлення відповідної обставини у кримінальному провадженні та за відсутності підтвердження їх подальшого існування.
Як слідує із матеріалів цієї справи, адвокат ОСОБА_12 не повідомляв слідчого, прокурора чи слідчого суддю про закінчення строку дії договору про надання правової допомоги як про підставу припинення виконання ним повноважень захисника у даному кримінальному провадженні, ні самостійно, ні у відповідь на виклик до слідчого судді для розгляду клопотання про встановлення строку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ні у відповідь на листи слідчих, які якраз і намагались з'ясувати у адвоката чи здійснює він захист підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, як слідує із заперечень захисника ОСОБА_9 , сам підозрюваний ОСОБА_7 також не повідомляв сторону обвинувачення та слідчого суддю про те, що він припинив користуватись послугами захисника ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні.
Надана ж ОСОБА_7 під час апеляційного перегляду роздруківка у якій міститься текст, викладений як лист адвоката ОСОБА_12 датований 2 квітня 2024 року на адресу слідчого, у якому він просить орган розслідування ретельно вивчити зміст п. 1.2 договору від 15 листопада 2023 року, не може доводити жодних обставин, оскільки не має підпису адвоката. Крім того, якщо й припустити, що такий лист направлявся слідчому, то відсутні докази щодо дати направлення та отримання такого листа слідчим. Однак навіть з огляду на дату його складення, це не спростовує факту не виконання захисником обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 47 КПК України станом на час ухвалення рішення слідчим суддею про визначення для адвоката ОСОБА_12 строку для ознайомлення.
Водночас, захисник ОСОБА_12 на підтвердження своїх повноважень, окрім зазначеного вище договору, надав стороні обвинувачення ще й ордер від 26 листопада 2023 року, який у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є самостійним документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Цей ордер не містив жодних обмежень повноважень захисника та не вказував на строковість участі у кримінальному провадженні.
За таких умов у слідчого, прокурора та слідчого судді не було об'єктивних підстав вважати, що повноваження захисника ОСОБА_12 припинилися, оскільки жодних процесуальних дій, спрямованих на припинення участі захисника у кримінальному провадженні, вчинено не було, а отже вони були зобов'язані виходити з презумпції чинності його процесуального статусу.
Більш того, апеляційний суд звертає увагу й на те, що сам захисник не заявляв про припинення дії договору та не повідомляв про відмову від здійснення захисту, що є його процесуальним обов'язком відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України, а невиконання цього обов'язку не може покладатися у негативні процесуальні наслідки на інших учасників кримінального провадження.
З огляду на викладене, апеляційний суд виходить із того, що ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2024 року про визначення захиснику ОСОБА_12 строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження була постановлена за наявності обґрунтованих підстав вважати, що захисник здійснює свої повноваження належним чином, а тому така ухвала породжувала реальні правові наслідки для сторін кримінального провадження, зокрема щодо перебігу процесуальних строків досудового розслідування.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ухвала слідчого судді щодо визначення захиснику строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не породжувала правових наслідків, ґрунтується на неправильному застосуванні норм кримінального процесуального права.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про припинення повноважень захисника ОСОБА_11 , апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 2 серпня 2023 року до участі у кримінальному провадженні для захисту підозрюваної ОСОБА_8 у встановленому законом порядку було залучено захисника з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_11 , оскільки з огляду на інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, участь захисника у даному провадженні є обов'язковою.
27 грудня 2023 року підозрюваній ОСОБА_8 та її захиснику за призначенням ОСОБА_11 було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження у порядку виконання вимог ст. 290 КПК. Зазначена стадія є завершальною стадією досудового розслідування та має на меті забезпечення повної та реальної реалізації права сторони захисту на ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження перед направленням обвинувального акта до суду.
28 березня 2024 року підозрювана самостійно ознайомилася з матеріалами кримінального провадження та у цей же день повідомила слідчого про відмову від захисника за призначенням у зв'язку з укладенням договору з іншим захисником.
Апеляційний суд зазначає, що волевиявлення підозрюваної ОСОБА_8 щодо наміру змінити захисника саме по собі не припиняє процесуальних повноважень захисника, який бере участь у справі, при чому здійснюючи свої повноваження за призначенням у провадженні, де участь захисника є обов'язковою. Реалізація права на відмову чи заміну захисника здійснюється у порядку, визначеному ст. 54 КПК України, та передбачає дотримання встановленої процедури, зокрема й того, що відмова від захисника або його заміна повинні відбуватися виключно в присутності захисника.
На момент подання підозрюваною відповідного клопотання кримінальне провадження перебувало на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України, під час якої захисником за призначенням вже було розпочато ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яке перебувало на завершальній стадії. За відсутності належного процесуального оформлення заміни захисника та вступу іншого захисника у справу, завершення захисником за призначенням ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не свідчить про порушення прав підозрюваної, а є реалізацією чинних процесуальних повноважень захисника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється виключно за рішенням відповідного центру. Станом на 28 березня 2024 року та до моменту завершення ознайомлення з матеріалами кримінального провадження будь-яких рішень центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про припинення надання такої допомоги ухвалено не було, у зв'язку з чим захисник за призначенням залишалася належним та повноважним учасником кримінального провадження.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 6 грудня 2021 року у справі № 756/4855/17, відповідно до якої захисник за призначенням продовжує виконувати свої обов'язки до моменту прийняття центром рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Крім того, завершення захисником за призначенням ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не може розцінюватися як обмеження права підозрюваної на вільний вибір захисника, оскільки чинне законодавство не забороняє одночасної участі кількох захисників у кримінальному провадженні.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що у період з 28 березня 2024 року по 4 квітня 2024 року захисник за призначенням був належним чином уповноважений здійснювати захист підозрюваної, у тому числі продовжувати ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а відтак зазначений період не повинен включатися у строк досудового розслідування.
Таким чином, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було складено та направлено до суду у межах строку досудового розслідування, а тому підстави для закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України були відсутні.
На додаток, апеляційний суд вважає за необхідним також звернути увагу на наступне.
У відповідності із ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, до яких відноситься, зокрема, верховенство права.
Принцип верховенства права передбачає, що норми кримінального процесуального закону підлягають застосуванню не ізольовано та формально, а з урахуванням їх мети, системного зв'язку з іншими положеннями закону та завдань кримінального провадження.
Застосовуючи положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд також має виходити з мети, для досягнення якої законодавцем запроваджено інститут закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, що випливає зі змісту ст. 2 та ст. 28 КПК України. Така мета спрямована на захист особи від необґрунтовано тривалого кримінального переслідування та забезпечення розумних строків провадження, а не на припинення кримінального провадження за умов, коли орган досудового розслідування діяв добросовісно та послідовно з метою забезпечення реалізації права на захист, зокрема шляхом надання захиснику реальної можливості завершити ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Закриття кримінального провадження за таких обставин означало б фактичне покладення негативних процесуальних наслідків на сторону обвинувачення за дії, спрямовані не на зволікання, а навпаки на дотримання гарантій справедливого кримінального провадження, що не відповідає завданням кримінального провадження та меті, з якою законодавець передбачив відповідний правовий механізм.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, у вирішенні питання про сплив строку досудового розслідування.
Указане призвело до закриття кримінального провадження та фактично позбавило сторону обвинувачення можливості судового розгляду по суті, що з огляду на відсутність підстав становить собою істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, адже таке порушення перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відтак невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що спричинило істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставою для скасування ухвали з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418 і 419 КПК України, суд, -
постановив:
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_10 - задовольнити.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року, про закриття кримінального провадження - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Час оголошення повного тексту ухвали 8 год. 40 хв. 13 лютого 2026 року.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4