Номер провадження: 22-з/813/145/26
Справа № 523/4321/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Лозко Ю. П.
12.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати у цивільних справах
Лозко Ю.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів
Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. від участі у справі №523/4321/24
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Швидка Марина Григорівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання довіреностей недійсними
встановив:
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаного вище позову.
Не погодившись з вказаним рішення суду, 22 травня 2025 року засобами поштового зв'язку у порядку, передбаченому ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, яка надійшла на адресу Одеського апеляційного суду 26 травня 2025 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної вище апеляційної скарги (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2025 року), визначено склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Драгомерецький М.М., склад колегії суддів: Комлева О.С., Громік Р.Д.
10 червня 2025 року від суду першої інстанції надійшли матеріали цивільної справи.
12 червня 2025 року засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 подала заяву про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.
18 червня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. визнано необґрунтованою. Справу передано до канцелярії суду для визначення судді, у встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід.
24 червня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.
27 червня 2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року.
28 січня 2026 року засобами поштового зв'язку, ОСОБА_1 звернулася із заявою про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., яка надійшла на адресу суду 30 січня 2026 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.
Як на підставу відводу суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., заявниця посилається на те, що автоматизований розподіл судової справи відбувся 26 травня 2025 року, однак апеляційне провадження у справі відкрито лише 27 червня 2025 року, тобто з пропуском, який відведено законом для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тривалістю 27 днів. З часу відкриття провадження у справі та станом на час звернення з цієї заявою про відвід, минуло понад півроку, однак справу не розглянуто та не не призначено до розгляду, що є порушенням ст.ст. 359, 371 ЦПК України. Проте, у справі №1527/3743/12 за апеляційною скаргою заявниці на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року, 14 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та 15 листопада 2025 року ухвалено рішення у справі. Вказане, на думку заявниці, свідчить про порушення процесуального закону та вибіркове ставлення суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., до строків та результатів розгляду справ. Крім цього, у зазначеній вище справі (№1527/3743/12), у якій головуючим суддею був суддя Драгомерецький М.М., та до складу колегії суддів входив суддя Громік Р.Д., судове засідання відбулося без участі заявниці, незважаючи на її клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване перебуванням її на лікуванні. Вважає, що поведінка суддів характеризує ставлення суддів до заявниці, яке полягає у відмові в доступі до правосуддя та вибірковості розгляду справ за її участі. Крім цього, звертає увагу, що судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. приймали участь у розгляді інших цивільних справ, учасниками яких була заявниця, а саме: №523/5884/16-ц, №523/10173/16-ц, №523/4780/21, в яких вони приймали судові рішення, одні з яких були скасовані, по іншим ще триває судовий розгляд. Посилаючись на викладене вище, а також відсутність довіри до вказаних суддів, сумнів у їх неупередженості та об'єктивності, просить заяву задовольнити.
06 лютого 2026 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. визнано необґрунтованою. Справу передано до канцелярії суду для визначення судді, у встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід.
Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому
ч. 1 ст. 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід судді (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2026 року), визначено суддю Лозко Ю.П.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Після проведення автоматизованого розподілу справи та відповідно до частини 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід вирішується Одеським апеляційним судом у складі судді Лозко Ю.П. без повідомлення учасників справи.
Дослідивши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід, апеляційний суд бере до уваги таке.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України.
Так, відповідно до вимог ч. 1ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу та підлягає відводу (самовідводу) якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Тобто, положеннями ч. 1ст. 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.
За положеннями ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року)зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
При цьому неупередженість має одночасно існувати як фактично (суб'єктивний тест), так і має бути забезпечена її розумна видимість (об'єктивний тест) (рішення ЄСПЛ у справі "Мікаллеф проти Мальти", N 17056/06 від 15 жовтня 2009 року, "Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії", N 16812/17 від 18 липня 2019 року).
Оцінивши доводи заяви, вважаю, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки доводи заявниці не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності суддів.
Посилання заявниці на участь суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. у розгляді інших цивільних справ та ухвалення апеляційним судом у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах до якої входили ці судді, відповідних судових рішень у справах №1527/3743/12, 523/5884/16-ц, 523/10173/16-ц, 523/4780/21, зводяться до незгоди заявниці ОСОБА_1 з зазначеними судовими рішеннями, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не є підставою для відводу суддів у цій справі.
Щодо доводів заяви про порушення строків розгляду справи, то апеляційний звертає увагу на те, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розумність тривалості судового розгляду визначається з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Європейський суд з прав людини у § 41 рішення від 16 травня 2019 року "Ziaja v. Poland", заява N 45751/10, зазначив, що обґрунтованість тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінки заявника і відповідних органів.
Порушення строків розгляду справи в силу положень статті 36 ЦПК України не можуть бути підставою для відводу суддів, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди заявниці із прийнятими суддями процесуальними судовими рішеннями у справі.
Аргументи заявниці щодо недотримання строків під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі є безпідставними, оскільки тривалість вирішення цього питання зумовлена двома об'єктивними обставинами: по-перше часом надходження матеріалів цивільної справи до апеляційного суду (10 червня 2025 року) та вирішенням питання про відвід суддів за заявою ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене вище, оцінивши наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, апеляційний суд констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Драгомерецький М.М. та Громік Р.Д. виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. Таких доказів заявницею не надано.
Обставини, на які посилається заявниця у заяві про відвід суддів
Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об'єктивності чи безсторонності суддів, тому вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід суддів задоволенню не підлягає.
Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. у справі №523/4321/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко