Справа №751/571/26
Провадження №1-кп/751/199/26
13 лютого 2026 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12026270340000025 від 03 січня 2026 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Сокорінець Чернігівського району Чернігівської області, українця, громадянки України, із загальною середньої освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади.
У відповідності до наказу № 327 о/с від 24 лютого 2025 року «По особовому складу» ОСОБА_6 призначено на посаду командира взводу № 2 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.
Наказом № 2791 о/с від 16 грудня 2024 року «По особовому складу» ОСОБА_7 призначено на посаду інспектора взводу
№ 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції
У відповідності до посадових інструкцій командиру взводу № 2 роти
№ 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції основними завданнями, обов'язками та повноваженнями ОСОБА_6 серед іншого є: забезпечення особисто та/або силами особового складу припинення виявлених правопорушень та оформлення відповідних матеріалів; організація та контроль виконання екіпажами патрульної поліції завдань із визначених керівництвом планових заходів; особисто допомагати особовому складу виконувати завдання щодо випадків пропозиції особовому складу неправомірної вигоди (хабаря).
У відповідності до посадових інструкцій інспектора взводу № 1 роти
№ 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 здійснює безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, первинне реагування на повідомлення про правопорушення, а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; розгляд справ про адміністративні правопорушення, контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів, у сфері безпеки дорожнього руху; заходи із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення їх на спеціальні майданчики чи стоянки.
Відповідно до абзацу першого п. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Таким чином, командир взводу № 2 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 та інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 є представниками влади та службовими особами.
Згідно розстановки сил та засобів роти № 2, роти № 3, роти № 4 батальйону та апарату управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції з 08 години 00 хвилин 02 січня 2026 року до 20 години 00 хвилин 02 січня 2026 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заступили на чергування по патрулюванню міста (району) з 08 години
00 хвилин 02 січня 2026 року до 20 години 00 хвилин 02 січня 2026 року в складі екіпажу з позивним «Вікінг-152» на службовому автомобілі «Peugeot Landtreck» з реєстраційним номером 5267.
02 січня 2026 року приблизно о 18 години 35 хвилин під час патрулювання території обслуговування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля будинку № 52 по вул. Івана Мазепи в м. Чернігові зупинено автомобіль марки «Skoda Fabia» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , який у порушення Правил дорожнього руху здійснював керування транспортним засобом без паску безпеки та у стані алкогольного сп'яніння.
У подальшому приблизно 18 годині 38 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись в салоні службового автомобіля «Peugeot Landtreck» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі проїжджої частини біля буд. 52 по вул. Івана Мазепи в м. Чернігові, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 являються представниками влади та службовими особами правоохоронного органу, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діставши з гаманця грошові кошти, шляхом усного висловлювання намірів надати неправомірну вигоду, здійснив пропозицію неправомірної вигоди у розмірі 100 доларів США останнім за нескладання у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУПАП.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що 02 січня 2026 року приблизно о 19 годині він рухався на своєму автомобілі марки «Skoda Fabia» з державним номерним знаком НОМЕР_1 в напрямку свого будинку, щоб переставити автомобіль ближче до місця проживання. Проїхавши приблизно 100 метрів, в районі буд. № 52 по вул. Івана Мазепи його зупинили працівники поліції. Як потім йому пояснили причиною зупинки було те, що він не був пристебнутий паском безпеки. У процесі спілкування, працівники поліції запропонували йому проти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у нього був запах алкоголю з ротової порожнини. У подальшому він добровільно пройшов огляд за допомогою приладу «Драгер», тест був позитивний, у зв'язку з чим на нього було складено протокол за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що він дійсно перед цим вживав горілку. Коли він знаходився в службовому автомобілі з інспектором ОСОБА_8 , то запропонував останньому 100 доларів США, які у нього були з собою в гаманці, за нескладання протоколу про адміністративне правопорушення, на що інспектор відповів, що це кримінал.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, жалкує про подію і просить суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, наявності/відсутності процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у межах пред'явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 369 КК України. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до
ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с. 43-44), має пенсійний вік (а.с. 48), одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 45-46).
Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнала свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Про перебування в стані алкогольного сп'яніння повідомив сам обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні, зазначивши, що вживав горілку, що було підтверджено результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 369 КК України, статтями 2, 94, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1