Справа № 204/3488/25
Провадження № 2/172/575/25
10.02.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М.
представника позивача - Кравченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.03.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № NoDNU0GK70470167. Відповідно до укладеного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 59998,90 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 23.03.2027 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором. У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав позичальнику кредит у розмірі 59998,90 доларів США. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 01.10.2013 у справі № 419/9317/12 було переглянуто судом апеляційної інстанції та 07.05.2014 року ухвалено рішення, яким: «позовні вимоги банку задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором NoDNU0GK70470167 від 23.03.2007 у розмірі 108778,71 дол. США, що еквівалентно 869141,89 грн., … звернути стягнення на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 505000 грн. з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В іншій частині позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення».
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.05.2014 року набрало законної сили, але відповідачем не виконано в повному обсязі та заборгованість за кредитним договором не сплачена, що підтверджується випискою рахунку та розрахунком заборгованості. На час подання цього позову у позичальника наявна прострочена заборгованість.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Правова позиція щодо можливості виконання договірних зобов'язань за договором позики, у тому числі нарахування 3% річних, що має компенсаційний характер, в іноземній валюті викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц. У вказаній постанові зазначено, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і на час звернення позивача з даним позовом до суду, враховуючи наступні Укази Президента.
Позивачем враховано, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Також у цьому ж пункті зазначено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням вищевказаного, сума 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період із 24.02.2019 до 23.02.2022 року становить 9790,08 доларів США, які позивач просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Матеріалами справи встановлено, що 23.03.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № NoDNU0GK70470167, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 59998,90 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 23.03.2027 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.05.2014 року заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 01.10.2013 скасоване та ухвалене нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення задоволені частково, вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором NoDNU0GK70470167 від 23.03.2007 у розмірі 108778,71 дол. США, що еквівалентно 869141,89 грн., звернути стягнення на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом продажу ПАТ КБ ПРИВАТБАНК вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 505000 грн. з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ ПРИВАТБАНК всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
З розрахунку наданого позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період із 24.02.2019 до 23.02.2022 року. Три відсотки річних розраховані позивачем виходячи із суми боргу за кредитним договором - 108778,71 дол. США і становить 9790,08 дол. США.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду погоджуючись з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, зробила правовий висновок про те, що не виконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Невиконання боржниками грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 08 11 2019 року в справі № 127/15672/16-ц).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних 10.06.2025 року та просить стягнути кошти за період з 24.02.2019 до 23.02.2022 року, однак даний період не обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Окрім цього, суд зазначає, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у 2014 році звернено стягнення на будинок належний відповідачу на праві власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 108778,71 дол. США, що еквівалентно 869141,89 грн. Тобто суд звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки, однак з 2014 року банк не реалізував нерухомість, а звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за невиконання зобов'язань, хоча суд не стягнув з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, а звернув стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» необґрунтований, тому підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача 3% річних за невиконання грошового зобов'язання немає.
Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1054 ЦК України, -
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов'язання.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк