Справа № 199/1514/26
(1-кс/199/122/26)
12лютого 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,
секретарь судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042220000164 від 10.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
З клопотання слідчого слідує, що 10.02.2026 до відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що вул. Самійла Величка, 62, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено предмет за зовнішніми ознаками схожий на гранату. (ЄО № 6224).
10.02.202 6 вказаний факт був внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042220000164 з кримінально-правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході проведення огляду 10.02.2026 у період часу з 16 год. 00 хв. по 16 год. 20 хв. на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено:
- металевий дріт та фрагмент ізолюючої стрічки, які поміщено до спец. пакету №WAR1201141.
10.02.2026 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання вилучених речей речовими доказами.
Прокурор, захисник, у судове засідання не прибули, звернулись до слідчого судді із заявами про розгляд клопотання без їх участі. Прокурор у заяві клопотання слідчого про арешт майна підтримала та просила задовольнити, захисник проти клопотання не заперечував.
Враховуючи, що учасники судового розгляду належним чином повідомлені, висловили свою думку, а розгляд клопотання про арешт майна обмежений КПК України строком, на протязі якого підлягає розгляду таке клопотання, тому слідчий суддя приймає рішення про розгляд клопотання без їх участі, що не суперечить вимогам КПК та не вважається обмеженням доступу до правосуддя.
Вивчивши подане клопотання та надані матеріали, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, вважаю необхідним задовольнити подане клопотання, виходячи з наступного.
У статті 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт у порядку статей 170-174 КПК України.
Відповідно до положень частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частина 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до клопотання встановлено, що у провадженні СВ відділу поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12026042220000164 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, 10.02.2026 до відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що вул. Самійла Величка, 62, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено предмет за зовнішніми ознаками схожий на гранату. (ЄО № 6224).
10.02.2026 вказаний факт був внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042220000164 з кримінально-правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході проведення огляду 10.02.2026 у період часу з 16 год. 00 хв. по 16 год. 20 хв. на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено:
- металевий дріт та фрагмент ізолюючої стрічки, які поміщено до спец. пакету №WAR1201141.
Щодо визначення терміну «майно», слідчий суддя враховує, що Постановою Пленуму ВСУ N 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначено, що майно це гроші, цінності та інші речі, право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо).
«Майном» у Господарському кодексі України визнається як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
«Майно» у Цивільному кодексі України як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна враховує наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, а також, що об'єкт, зазначений в клопотанні, відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 167 КПК України, має значення для досудового розслідування, є об'єктом вчинення злочину у кримінальному провадженні та може бути доказом у кримінальному провадженні.
Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.
Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..
Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у разі, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті (частина третя статті 170 КПК України).
З огляду на положення частини другої статті 167 та частини першої, другої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Слідчий суддя враховує, що предмети, матеріальні об'єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог статті 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В даному кримінальному провадженні правовою підставою для арешту зазначеного майна є п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто збереження речового доказу.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи дізнавача та прокурора про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт зазначеного майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Майно, на яке дізнавач (прокурор) просив накласти арешт, є доказом злочину у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане майно є доказом розслідуваного злочину, необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є законним та обґрунтованим .
Також, слідчий суддя вважає, що, враховуючи посилання дізнавача (прокурора) у клопотанні про арешт майна, яке є предметом кримінального правопорушення і відповідає критеріям, передбаченим частиною другою статті 167 КПК України, накладення на нього арешту з метою забезпечення кримінального провадження відповідає вимогам закону.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, щодо яких здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, не позбавлені права звернутися до суду, в порядку статті 174 КПК України, із клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково.
Так, статтею 174 КПК України встановлений порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в сенсі ст. 28 КПК не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин, третя особа наділена правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.
Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.
Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.
Суд вважає обґрунтованими доводи дізнавача та прокурора про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, тому клопотання підлягає задоволенню.
Зокрема, арешт вказаного в клопотанні майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Керуючись ст.ст. 131,132,170-173,369-372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042220000164 від 10.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на виявлене та вилучене в ході проведення огляду 10.02.2026 у період часу з 16 год. 00 хв. по 16 год. 20 хв. на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 :
- металевий дріт та фрагмент ізолюючої стрічки, які поміщено до спец. пакету №WAR1201141.
Ухвала набирає чинності негайно та підлягає обов'язковому виконанню.
Фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, копію ухвали надіслати не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
12.02.2026