Справа № 199/1509/26
(1-кс/199/118/26)
іменем України
12 лютого 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Т.в.о. старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з повноважним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин:
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, солдатом за призовом по мобілізації, гранатометником 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ», військової частини НОМЕР_1 . у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 12 січня 2026 року о 18 годині 00 хвилин був відсутнім під час перевірки наявності особового складу, яке відбувалось у тимчасовому місці розташування військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), тобто самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , командуванню про причини залишення частини ОСОБА_7 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. 10.02.2026 ОСОБА_4 було затримано працівниками відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, в ході чого правопорушення було припинено.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 , підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: актом службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_4 , допитами свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які підтверджують обставини відсутності у військовій частині ОСОБА_4 та його ухилення від військової служби в умовах воєнного стану; іншими матеріалами у своїй сукупності.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні', орган досудового розслідування вважає, що у разі повернення ОСОБА_4 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів,
айв подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється', орган досудового розслідування вважає, підозрюваний має можливість, самостійно прибути до військової частини, та продовжити проходити військову службу, однак, останній протягом тривалого часу не вживає заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про умисне продовження вчиненого злочину у якому він підозрюється.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтвердив сам факт самовільного залишення місця служби. Підозрюваний ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 не заперечили проти задоволення клопотання.
Вирішуючи клопотання слідчий суддя виходить з наступного.
10 лютого 2026 року ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчинені злочину в порядку ст. 208 КПК України, а 11 лютого 2026 року ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 620261570030003740, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за вищезазначених обставин.
Слідчий суддя враховує, що за ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя виходить з того, що сам факт вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і причетність до його вчинення ОСОБА_4 достатньо доведені сукупністю доданих до клопотання доказів, що доводить обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину.
Той факт, що ОСОБА_4 , який є особою, раніше неодноразово судимою, обґрунтовано підозрюється у вчиненні в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання нового тяжкого злочину, негативно характеризується в своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати встановленню істини по даному кримінальному провадженню.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним особливо тяжкого злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо виду запобіжного заходу, слідчий суддя згідно вимог ст. 178 КПК України враховує:
1) той факт, що наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є достатньо вагомими;
2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, який є особою працездатного віку та відсутність документально підтверджених відомостей про наявність у підозрюваного тяжких невиліковних хвороб;
4) відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків;
5) відсутність у підозрюваного постійного джерела доходу;
6) наявні відомості про негативну характеристику особи підозрюваного;
7) майновий стан підозрюваного, який не має значних статків;
8) наявність у підозрюваного непогашених судимостей;
9) відсутність відомостей про недотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, які застосовувалися до нього раніше.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Застосування тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, який закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лабіта проти Італії від 06 квітня 2000 року, рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.
Враховуючи обставини, які в сукупності необхідно оцінювати при обранні запобіжного заходу, а саме: вагомість доказів про вчинення підозрюваним в період іспитового строку тяжкого злочину, який становить підвищену суспільну небезпеку і за вчинення якого, у разі доведеності вини, йому загрожує покарання у вигляді лише реального позбавлення волі на строк не менше 5 років, негативну характеристику особи обвинуваченого, відсутність постійного місця проживання та стійких соціальних зав'язків, є достатні підстави вважати реальною наявність мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ухилення підозрюваним від слідства та суду та перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і запобігання встановленим слідчим суддею ризикам. Окрім цього суд враховує безальтернативність запобіжного заходу, який може бути застосований до обвинуваченого, з огляду на вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, у зв'язку з чим відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються.
Розмір застави судом не визначається на підставі абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 204, 309 КПК України,
Клопотання т.в.о. старшого слідчого СВ відділу поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровоград, громадянина України, мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, який у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030003740, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Строк дії ухвали - до 10 квітня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дні проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя:
12.02.2026