ЄУН 387/1286/25
Номер провадження по справі 2/387/41/26
23 січня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 11.08.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1323290 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" укладеного 22.02.2024 у розмірі 40 000,00 грн.
Свій позов ТОВ "Кредит-Капітал" обґрунтовує тим, що 22.02.2024між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір №1323290 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort", відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 4000,00 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. 18.12.2024 між ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Ум Факторинг" було укладено договір факторингу №18/12/24, згідно якого право вимоги за договором №1323290 перейшло до ТОВ "Ум Факторинг". Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому наявна заборгованість перед позивачем на загальну суму 40000,00 грн, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник відповідача ОСОБА_2 28.08.2025, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подала до суду відзив на позовну заяву з наведенням заперечень на позовну заяяву. Суть заперечень зводиться до того, що: нарахування відсотків суперечать чинному законодавству; у акті приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 відсутні підписи сторін. Зазначає, що відповідно до п.1.6. договору № 1323290 від 22.02.2024 року метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби, тому такий договір являє собою договір про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відтак, проценти за користування кредитом не повинні перевищувати 14 400,00 грн за весь строк дії договору кредитної лінії. (4000 х 1%= 40,00 грн. проценти за 1 день користування кредитом; 40 х 360 днів = 14 400,00 грн). Крім того, з долученого позивачем до матеріалів справи акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024, вбачається, що останній не містить підписів та печаток сторін укладення акту. У зв'язку з цим, відповідно до практики Верховного Суду України, відсутність підписів та печаток на таких документах може поставити під сумнів їх юридичну силу, оскільки відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо його умов і може бути підтверджений належним чином оформленими доказами, включаючи підписи і печатки (якщо це передбачено умовами самого договору або вимогами законодавства). Таким чином, відсутність підписів і печаток акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024 робить цей як недійсним. Відповідно до норм Цивільного кодексу України та усталеної практики Верховного Суду, письмова форма правочину передбачає наявність підписів сторін як обов'язкову умову для визнання договору укладеним. За належного волевиявлення сторін, правочин вважається таким, що не відбувся, а правовідносини між сторонами за ним не виникають. Отже, подані документи не можуть вважатися належними доказами існування чинного переходу права вимоги щодо ОСОБА_1 ..
Представник позивача ОСОБА_3 16.09.2025, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подав до суду відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку на подання відповіді на відзив. Також подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24460,00 грн. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач категорично не погоджується з твердженнями представника відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають ні нормам матеріального права ні судовій практиці, з наступних підстав. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою дійсно встановлено обмеження з встановлення максимальної денної процентна по споживчому кредиту, яка не може перевищувати 1% та стверджує, що позивачем невірно розраховані відсотки за користування кредитом. Однак представник відповідача вибірково тлумачить норми Закону України «Про споживче кредитування» адже Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 також передбачає включення до Закону України «Про споживче кредитування» п. 17 Прикінцевих та перехідних положень, яким зокрема встановлено, що протягом перших 120 днів з моменту набрання чинності Закону максимальна денна процентна ставка може становити 2,5%, а протягом наступних 120 днів - 1,5%. Даний Закон набрав чинності 24.12.2023. Кредитний договір №1323290 було укладено 22.02.2024, перші 120 днів дії закону припадають якраз на період, коли максимальна денна процентна ставка 2,5% була передбачена законодавчо. Тому розрахунок заборгованості відповідача, який наводиться у відзиві на позовну заяву не відповідає законодавчо передбаченим приписам матеріальних норм права. Звертаємо увагу суду, що позивачем у складі позовної заяви не подавався акт приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 р. до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024. Позивачем у складі позовної заяви було подано витяг із акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024. Оригінал акту приймання-передачі реєстру боржників містить конфіденційні персональні дані інших боржників, які не є сторонами даної справи. Розголошення такої інформації є порушенням Закону України «Про захист персональних даних». Позивач, подаючи позовну заяву з додатками в електронній формі через ЄСІТС, належним чином засвідчив їх своїм кваліфікованим електронним підписом, який стосується як самої позовної заяви так і усіх додатків до неї (у тому числі й витяг із акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24від 18.12.2024).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.08.2025 відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 09.10.2025. Одночасно, за клопотанням позивача, витребовано інформацію у АТ "Сенк Банк", по рахунку за карткою, яка належить ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 09.10.2025, серед іншого, прийнято до розгляду заяву представника позивача Калачика В.В. про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 24460,00 грн., розгляд справи відкладено на 21.11.2025.
За наслідками судового засідання 21.11.2025 розгляд справи відкладено на 23.01.2025, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що 22.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1323290 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором К283 22.02.2024 17:30:57 (а.с.15-18).
Пунктом 1.2-1.5.1 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Сторони погодили графік платежів, що є додатком №1. Стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору. Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом №1323290 від 22.02.2024, відповідач ознайомився з графіком платежів та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 4 000 грн., строк кредитування 360 днів. Стандартна процентна ставка 915% річних (2,50% в день). Відповідач ознайомився з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписав його електронним цифровим підписом (а.с.26-27).
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» за вих. №20250708-1331 від 08.07.2025, між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 22.02.2024 на суму 4000,00 грн. Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.20).
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за Договором позики виконало належним чином, надавши відповідачу 22.02.2024 погоджену у договорі суму позики у розмірі 4000,00 грн шляхом зарахування коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», що підтверджується інформацією від 21.10.2025 вих №БТ-32.3/2025 від 21.10.2025 по картці емітованій на ім'я ОСОБА_1 наданої АТ «Сенс Банк» (а.с.95, 96).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1323290 від 22.02.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 15.02.2025, заборгованість становить 24460,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами уу розмірі 20460,00 грн. (а.с.66-72).
Відповідно до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024, укладеного між ТОВ«Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг», ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «Ум Факторинг», за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Ум Факторинг», приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 8-13).
Згідно витягу із акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024, ТОВ «Селфі Кредит» передав, а ТОВ «Ум Факторинг», прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1323290 від 22.02.2024 ,сума загальної заборгованості 40000,00 грн (а.с. 30).
Відповідно до платіжної інструкції №201 від 19.12.2024 ТОВ «Ум Факторинг» оплатив ТОВ "Селфі Кредит" згідно договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 суму у розмірі 1790099,84 грн. (а.с.14).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 22.02.2024 між відповідачем та ТОВ "Селфі Кредит", з дотриманням наведених норм законодавства було укладено договір про споживчий кредит, відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_4 щодо акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24 від 18.12.2024, як неналежного доказу переходу права вимоги до позивача.
Так, у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що оригінал акту приймання-передачі реєстру боржників містить конфіденційні персональні дані інших боржників, які не є сторонами даної справи. Розголошення такої інформації є порушенням Закону України «Про захист персональних даних». Згідно з пунктом 12 глави 11 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» від 18.06.2015 року №1000/5, витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію, та оформлюється на загальному бланку установи. Цей нормативно-правовий акт прямо передбачає можливість та порядок створення витягів зі службових документів. Створення такого витягу із службового документа, який містить лише релевантну для даної справи інформацію, є законним правом Позивача та дозволяє дотриматись балансу між необхідністю надання доказів та захистом конфіденційної інформації третіх осіб. Позивач, подаючи позовну заяву з додатками в електронній формі через ЄСІТС, належним чином засвідчив їх своїм кваліфікованим електронним підписом, який стосується як самої позовної заяви так і усіх додатків до неї (у тому числі й витяг із акту приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу № 18/12/24від 18.12.2024).
На думку суду, зазначене обґрунтування є обгрунтованим та узгоджується з приписами частини другої статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено можливість подання засвідченого витягу з документа, якщо для вирішення спору має значення лише його частина.
Інші заперечення представника відповідача Галайчук Г.С, зокрема, щодо неправомірності нарахування відсотків, знайшли своє підтвердження, при цьому, позивач, скориставшись своїм правом, зменшив розмір позовних вимог в частині нарахованих та заявлених до стягнення відсотків, здійснивши розрахунок відсотків у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти, суд дійшов висновку, що зменшені позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит, підлягають задоволенню.
При розподілі судових витрат в даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1ст. 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1ст. 60 ЦПК України).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюютьсяЗаконом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 1ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як зазначається у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Ум Факторинг" в особі директора ОСОБА_5 та адвокатським бюром «Остащенко» укладено Договір №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025 та додаткову угоду №1 до договору №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025 (а.с.25, 28,29).
Відповідно до витягу з Акту виконаних робіт від 16.03.2025, сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг) між товариством та адвокатом : написання позовної заяви для подачі до суду загальна вартість 6000,00 грн. (а.с. 24).
Згідно платіжної інструкції №367 від 18.03.2025 ТОВ "Ум Факторинг" здійснило оплату в сумі 6000,00 грн згідно акту від 16.03.2025 - надання правової допомоги клієнту, а саме написання позову для подачі до суду по боржнику ОСОБА_1 (а.с. 23).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Суд зазначає, що представником позивача здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява №72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У разі недотримання вимог частини 4статті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зазначив: «Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони».
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 6000,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №611 від 09.08.2025 про сплату судового збору у загальній сумі 2422,40 грн (а.с.37), який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" заборгованість за договором №1323290 про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" укладеного 22.02.2024 в розмірі 24460 гривень 00 копійок (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят гривень 00 копійок), з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20460,00 грн заборгованість за відсотками .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень 00 копійок (шість тисяч гривень 00 копійок).
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ум Факторинг" (04060, місто Київ вулиця Ризька, 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО