Провадження № 22-ц/803/1239/26 Справа № 2-87/11 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
11 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство КБ «Надра», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строків на його пред'явлення (суддя першої інстанції Томаш В.І.),
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Дніпрофінансгруп» звернулась до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області із заявою зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство КБ «Надра», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строків на його пред'явлення.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство КБ «Надра», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строків на його пред'явлення» - задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа по справі №2-87/11 від 16.03.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором №904817/МБ від 23.09.2008 року.
Поновлено строк для пред'явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі №2-87/11 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаргу мотивувала тим, що не повідомлялась про судове засідання призначене на 16 серпня 2021 р., по справі № 2-87/11 провадження № 6/184/35/21 по заяві ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», про видачу дубліката виконавчого листа № 2- 87/11.
Вказує, що не була повідомлена про засідання суду призначеного на 16 серпня 2021 р., по причині того, що повістки в суд їй надсилались не на її адресу, де вона зареєстрована та проживає - АДРЕСА_1 ., а зовсім на іншу адресу - АДРЕСА_2 , і саме ця не вірна адреса, щодо місця проживання ОСОБА_1 , вказана в заяві ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», від 16 червня 2021 р., про видачу дубліката виконавчого листа № 2-87/11.
Вказує, що на час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення, ОСОБА_2 помер.
Заявником не додані належні докази втрати виконавчого листа за дублікатом якого він звернувся до суду.
Звернення заявника ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» до суду про видачу дубліката виконавчого листа № 2-87/11, та поновлення строку на його подання для примусового виконання, відбулося після спливу строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_I_3 був укладений між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» - 17.07.2020 року. На момент укладання договору про відступлення права вимоги № GL48N718070_I_3 від 17.07.2020 р., право первісного кредитора, ПАТ КБ «Надра», на пред'явлення виконавчого листа № 2-87/11 від 27.03.2011 р., на примусове виконання - вже було втрачене.
ОСОБА_1 просила ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.
Від представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Скребець О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив що під час примусового виконання виконавчого провадження приватним виконавцем 14.09.2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 . Боржницею ОСОБА_1 30.09.2022 року було подано приватному виконавцю заяву по виконавчому провадженню про зняття арешту з рахунків. Апелянту - боржниці ще 30.09.2022 року було достеменно відомо що на примусовому виконанні в приватного виконавця Ванжі О. В. перебуває виконавче провадження з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 2-87/11 виданого 06.09.2021 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» заборгованості за кредитним договором.
Попри те, що апелянту було відомо про оскаржувану ухвал ще 30.09.2022 року, апеляційна скарга була подана боржницею через три роки 30.09.2025 року.
Строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16.03.2011 року по справі № 2-87/11 пропущений стягувачем з причин, які не залежали від його волі.
ОСОБА_3 просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 3 п. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Так, знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги, стосовно неналежного повідомлення апелянта про час та місце розгляду справи та не отримання нею будь-яких процесуальних документів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін.
У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)» (заява № 38789/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішенні від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти Росії» (заява № 43330/09) ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України зазначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Дніпрофінансгруп» звернулась до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області із заявою зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство КБ «Надра», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строків на його пред'явлення.
Адресою проживання боржників ОСОБА_2 було вказано АДРЕСА_3 , адресою ОСОБА_1 АДРЕСА_2 .
В оскаржувані ухвалі суду від 16 серпня 2021 року судом було зазначено про належне повідомлення боржників.
Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали цивільної справи не містять належних доказів належного повідомлення боржників, в матеріалах справи відсутня узвала про прийняття заяви до розгляду та відсутні докази направлення судових повісток боржникам.
Дійсною адресою проживання та місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , однак доказів направлення місцевим судом будь-яких повідомлень щодо розгляду даної заяви, матеріали справи не містять.
Окремо слід зазначити обставин щодо боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої та другої статті 25ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У статті 46ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно з частиною першою статті 42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 55ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №473/1433/18 викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року, у справі № 183/4229/14-ц, 07 березня 2018 року у справі № 320/13096/13-ц, 14 лютого 2018 року у справі №310/10284/15 та 16 січня 2018 року у справі № 654/3928/15, від 9 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23.
З наведеного вбачається, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251ЦПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов'язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.
Відтак, інститут залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника може бути застосований лише у разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.
Тобто, правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55ЦПК України шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю, після відкриття провадження у справі.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов'язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.»
Матеріалами справи встановлено, що боржниця звертаючись із даною апеляційною скаргою зазначила, що ОСОБА_2 , на час розгляду даної справи судом першої інстанції помер. На підтвердження даної обставини, нею було надано копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 30.07.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66).
З даною заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось згідно вихідного номеру 09 червня 2021 року та ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року була розглянута дана заява та вирішено питання щодо видачі дублікату виконавчого листа згідно якого померлий ОСОБА_2 є боржником.
Отже, заяву подано та судом вирішено питання у даній справі після смерті боржника ОСОБА_2 , чия правоздатність припинилася у зв'язку зі смертю.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 та направлення їй документів, що є порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті вимог заяви.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 19.05.2021 року замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» у справі №2-87/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Постановою Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Надра»» було прийнято рішення від 05.06.2015 року №113 «Про початок ліквідації ПАТ КБ «Надра». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 року №616 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра» та повноваження ліквідатора. У зв'язку з чим посилився контроль за супроводом судових справ та виконавчих проваджень. При перевірці наглядової кредитної справи банку відносно позичальника ОСОБА_2 було виявлено, що банк отримав рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №2-87/11 від 16.03.2011 року.
Після отримання кредитних справ на підставі Договору №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020 року згідно з додатком, ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» проаналізувала кредитну справу Боржника. В справі не було виявлено виконавчих листів та постанов про повернення виконавчого документа стягувану. Відтак, новим кредитором виконавчий лист фактично не було отримано та/або втрачено при пересилці Державною виконавчою службою України.
Відповідно до розділу XI наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Аналогічний строк зберігання та порядок знищення виконавчих проваджень було встановлено наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», що був чинним з 25.12.2008р. до 07.06.2017р.
Втрату виконавчого документа під час пересилки з ДВС, не з вини ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», не інформування нового кредитора про відсутність виконавчого листа та знищення виконавчого провадження на підставі наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 суд вважає поважною причиною для видачі дубліката виконавчого листа.
Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що: «дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18) зазначено, що: «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2009 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 на користь КС «Наші люди» невиконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до КС «Наші люди» не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять. За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції».
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що:
«53. Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
54. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
55. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
56. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
Апеляційний суд підкреслює, що дублікат виконавчого документа видається, якщо він власне видавався судом і виконавчий документ було втрачено.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2011 року у справі 2-87/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків та пені за порушення строку сплати ануітетного платежу задоволено стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість в сумі 21996 доларів США 90 центів, що в гривневому еквіваленті становить 174547,60 грн., суму судового збору в розмірі 136,47 грн.
17.07.2020р. між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір відступлення права вимоги №GL48N718070_I_3, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Надра» передав, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» прийняв права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кредитним договором №904817/МБ від 23.09.2008р. Таким чином, з 17.07.2020р. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набула право вимоги за кредитним договором від 23.09.2008р., який був предметом розгляду справи №2-87/2001 Орджонікідзевського міського суду, на підставі чого заявник просить суд замінити стягувача у виконавчому листі.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 19.05.2021 року замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» у справі №2-87/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У поданій заяві, стягувач вказував на те, що після отримання кредитних справ на підставі Договору №GL48N718070_I_3 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020 року згідно з додатком, ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» проаналізувала кредитну справу Боржника. У справі не було виявлено виконавчих листів та постанов про повернення виконавчого документа стягувану. Відтак, новим кредитором виконавчий лист фактично не було отримано та/або втрачено при пересилці Державною виконавчою службою України.
Також Товариство наголошувало на тому, що втрату виконавчого документа під час пересилки з ДВС, не з вини ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», не інформування нового кредитора про відсутність виконавчого листа та знищення виконавчого провадження на підставі наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 суд вважає поважною причиною для видачі дубліката виконавчого листа.
До відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було надано інформацію зі АСВП про виконавче провадження №69850696 з якого вбачається, що виконавче провадження було відкрито 14.09.2022 року за дублікатом виконавчого листа від 06.09.2021 №2-87/11.
При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що стягувачем, до матеріалів справи не було долучено доказів отримання чи не отримання виконавчого листа первісним кредитором в суді, не було надано в якості належного доказу відповідного запиту до органу ДВС щодо перебування на виконанні виконавчого листа за рішення суду від 16 березня 2011 року.
Колегія суддів наголошує на тому, що дублікат виконавчого документа видається, якщо він власне видавався судом і виконавчий документ було втрачено. Матеріали даної цивільної справи не містять доказів видачі виконавчого листа у справі №2-87/11.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що звернення з даною заявою про видачу дублікату виконавчого листа є передчасним, оскільки матеріалами справи встановлено, що він взагалі не видавався, протилежного доказу сторонами під час апеляційного перегляду справи, суду надано не було.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням ухвали місцевого суду через порушенням норм матеріального та процесуального права із ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство КБ «Надра», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строків на його пред'явлення
Посилання ТОВ «ФК «Дніпрофінаснгруп» у відзиві на апеляційну скаргу стовно того, що боржниця була обізнана про оскаржувану ухвалу ще у 2022 році, а тому апеляційний суд безпідставно поновив строк, апеляційний суд вважає помилковими з огляду на те, що на час надходження апеляційної скарги та матеріалів цивільної справи №2-87/11 до апеляційного суду, в матеріалах справи була наявна розписка про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної ухвали 16.09.2025 року, скарга була подана 30.09.2025 року, тобто в межах строку визначеного статтею 354 ЦПК України, крім того, апеляційним судом було під час відкриття провадження було встановлено про не направлення боржниці копії ухвали та під час апеляційного перегляду також було встановлено про неналежне повідомлення боржниці, а отже на час відкриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_1 у суду не було підстав щодо відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття його закриття під час подання стягувачем певної інформації щодо обізнаності боржника про виконавче провадження, що узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року по справі зазначає 601/485/23.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство КБ «Надра», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу та поновлення строків на його пред'явлення відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11 лютого 2026 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська