Провадження № 22-ц/803/916/26 Справа № 209/2141/25 Суддя у 1-й інстанції - Бушанська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
11 лютого 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"
на заочне рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 12 серпня 2025 року, -
18 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 100968,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №644004 від 01.03.2023, укладеного між ТОВ "Селфі Кредит" та відповідачем, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу №1022024 від 01.02.2024, укладеного між ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (а.с.1-8).
Заочним рішенням Південного районного суду міста Кам'янського від 12 серпня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" заборгованість за кредитним договором №644004 від 01.03.2023 у загальному розмірі 24 000,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 12 000,00 грн., залишок по відсотках - 12 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 575, 80 грн.
В решті позову - відмовлено
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовлено (а.с.93-97).
В апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 12 серпня 2025 року в частині відмови та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору ( а.с.99-102).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апелянт фактично оскаржує рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом 1 інстанції було встановлено, що 01.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір №644004 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.1.1 якого, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлення товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході.
Відповідно до п.1.2 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредиту гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 12 000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3 договору).
За умовами п.1.4 договору строк кредиту - 308 дні. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.
Пунктом 1.5 договору визначено, що тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процентна ставка становить: 2,2% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору (п.п.1.5.1 договору).
Знижена процентна ставка становить 1,32% в день та застосовується відповідно до умов, визначених у п.п.1.5.2 договору.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору).
Відповідно до п.1.7 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 69762,52 % річних (п.п.1.7.1 договору); за зниженою ставкою 35943,36 % річних (п.1.7.2. договору).
Згідно з п.1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 104928 грн. (п.п.1.8.1 договору); за зниженою ставкою 102604,80 грн (п.п.1.8.2 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.2.2 договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 01.03.2023 року або 02.03.2023 року.
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (його частини) за реквізитами згідно п.2.1 договору (п.2.4 договору).
Вказаний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Зазначені умови договору також погоджені сторонами у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та у паспорті споживчого кредиту.
Листом вих.№20250103-78 від 03.01.2025 року ТОВ "Пейтек Україна" повідомило, що відповідно до умов договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022 року, укладеного між ТОВ "Пейтек Україна" та ТОВ "Селфі Кредит" було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "Селфі Кредит": 01.03.2023 16:24:06 на суму 12000,00 грн.
01.02.2024 року між ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" укладено договір факторингу №01022024, відповідно до п.1.1 якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно з п.1.2 договору внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
На виконання умов договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" сплачено ТОВ "Селфі Кредит" за відступлення права вимоги 2262377,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №74875 від 01.02.2024 року.
01.02.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" та ТОВ "Селфі Кредит" підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 року до договору факторингу від 01.02.2024 року №01022024.
Витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 01.02.2024 №01022024 року свідчить про те, що ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" набуло право вимоги ТОВ "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 за кредитним договором №644004 від 01.03.2023 року у загальному розмірі 100 968,00 грн, з яких залишок по тілу кредиту 12000,00 грн, залишок по відсотках 88968,00 грн.
24.02.2025 року за вих.№23356179 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" було надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій товариство просило відповідача негайно погасити заборгованість у сумі 100968 грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд 1 інстанції, виходив з того, що встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості заборгованості за кредитним договором №644004 від 01.03.2023 року, приймаючи до уваги набуття відповідачем права вимоги вказаної заборгованості на підставі договору факторингу, прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 24 000,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12000,00 грн, заборгованість за процентами - 12000,00 грн. (зменшивши суму нарахованих відсотків до рівня тіла кредиту), оскільки встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині зменшення розміру відсотків.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №644004 від 01.03.2023 становить 100 968,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту 12000,00 грн, залишок по відсотках 88968,00 грн.
Статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
За приписами ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ "Селфі Кредит", які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Конституційний Суд України у рішення від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - Кодекс). Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У рішенні 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір процентів в сумі 88 968,00 грн, є несправедливим та не є співрозмірним сумі кредиту, значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту 12000,00 грн (більше ніж в 7 разів), а також суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з яким погоджується апеляційний суд про зменшення суми нарахованих відсотків до рівня тіла кредиту, оскільки встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід в оскарженій частині залишити без змін.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене в оскарженій частині без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - залишити без задоволення.
Заочне рішення Південного районного суду міста Кам'янського від 12 серпня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року.
Судді: