Провадження № 33/803/604/26 Справа № 202/8516/25 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
09 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Халеміна М.Б. на постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого генеральним директором ТОВ “Дніпрометиз ТАС», проживаючогоза адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави, в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
за участю:
захисника Халеміна М.Б.,
Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року генеральним директором ТОВ «Дніпрометиз ТАС» (ЄДРПОУ 05393145), юридична адреса: м. Дніпро, пр-т Слобожанський 20, ОСОБА_2 у травні 2025 року порушено п. 200.4 ст.200 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2025 року на суму 161 730 грн., внаслідок чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2025 року в розмірі 114 905 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у податковій декларації з ПДВ за травень 2025 року у розмірі 46825 грн., за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначивши, що постанова була винесена судом першої інстанції ще 15 жовтня 2025 року без участі ОСОБА_1 . Копію постанови судом не було вручено ОСОБА_1 чи направлено на його адресу. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову судом було надіслано до ЄДРСР лише 25.12.2025 року, зареєстровано - 26.12.2025 року, а забезпечення загального доступу надано 29.12.2025 року. Відтак, знаючи номер справи, ОСОБА_1 лише 29.12.2025 року зміг дізнатися про оскаржувану постанову, ознайомившись з її змістом у ЄДРСР.
По суті просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у цій справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення та закінченням строку давності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору за подання даної апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого судом було винесено оскаржувану постанову, не можна вважати належним, достовірним і допустимим доказом у справі, оскільки він не містить обставин об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, зокрема не наведено суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, в яких саме протиправних діях/бездіяльності воно полягає, вина та її форма тощо, а вказано лише наслідок. Вважає, що протокол складено неуповноваженою на те особою, не керівником Східного міжрегіонального управління ДПС чи його заступником, а головним державним інспектором відділу позапланових перевірок з питань відшкодування ПДВ, проте в матеріалах справи не наведено жодного акту на підтвердження повноважень головного державного інспектора на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що протокол було складено передчасно, оскільки 11.09.2025 року ТОВ «Дніпрометиз ТАС» було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов про скасування винесених за Актом перевірки податкових повідомлень-рішень, про що того ж дня було повідомлено СхМУ ДПС РВПП. 16.09.2025 року Дніпровським окружним адміністративним судом було відкрито провадження за даним позовом, судовий розгляд даної справи на день подання апеляційної скарги ще не відбувся. Вказує, що висновки в Акті перевірки про порушення податкового законодавства зі сторони ТОВ «Дніпрометиз ТАС», а відтак і в протоколі про адміністративне правопорушення, не визнаються підприємством і є предметом розгляду в судовому порядку при оскарженні податкових повідомлень-рішень, винесених за Актом перевірки. Зауважує, що інкримінований ОСОБА_1 проступок вчинено 19.06.2025 року шляхом подання податкової декларації, і даний проступок не містить триваючого характеру, тому на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції закінчився встановлений ст.38 КУпАП тримісячний строк для притягнення до адміністративної відповідальності. Також зауважує, що одночасно зі складанням протоколу у відношенні ОСОБА_1 аналогічний протокол було складено у відношенні головного бухгалтера ТОВ «Дніпрометиз ТАС» ОСОБА_3 . Підставою для складання такого протоколу щодо ОСОБА_3 став той самий акт податкової перевірки, що і у відношенні ОСОБА_1 . Проте, за результатами розгляду судом справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 із тими самими обставинами справи, що і у відношенні ОСОБА_1 , провадження у справі було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 15 жовтня 2025 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції через систему “Електронний суд» 06 січня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності сторін, матеріали справи не містять жодної інформації стосовно направлення у строк, передбачений вимогами ст.285 КУпАП, тобто протягом трьох днів, копії повного тексту постанови суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 , а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Згідно ст.ст.245,251,252,280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції, з недотриманням вищезазначених вимог закону, належним чином не з'ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.7,9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч.1 ст.163-1 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №201/32-00-07-06-10 від 06 серпня 2025 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ«Дніпрометиз ТАС» (ЄДРПОУ 05393145), юридична адреса: м. Дніпро, пр-т Слобожанський 20, посадова особа ОСОБА_2 - генеральний директор ТОВ «Дніпрометиз ТАС» вчинив порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2025 року на суму 161730,00 грн. ТОВ «Дніпрометиз ТАС» порушено: абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2025 року в розмірі 114905,00 грн.; абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у травні 2025 року в розмірі 46825,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення фактично ґрунтується на акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ«Дніпрометиз ТАС» №543/32-00-07-13/05393145 від 30.07.2025 року.
Утім, наявний у матеріалах справи акт перевірки також не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Відповідно до п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.
Між тим, матеріалами справи підтверджено, що за наслідками складання Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпрометиз ТАС» розпочато процедуру адміністративного оскарження.
Зокрема, 25 серпня 2025 року до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків генеральним директором ТОВ «Дніпрометиз ТАС» подано заперечення на акт №543/32-00-07-13/05393145 від 30.07.2025 року.
05 вересня 2025 року листом №4163/6/32-00-07-08 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м. Дніпро) повідомило керівника ТОВ «Дніпрометиз ТАС» про прийняття 02 вересня 2025 року податкового повідомлення-рішення за ф. “В4» №000/604/32-00-07-13, за ф. “В1» №000/605/32-00-07-13 та направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення 03.09.2025 року.
02 вересня 2025 року за №000/604/32-00-07-13 податковим повідомленням-рішенням Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило ТОВ «Дніпрометиз ТАС» про те, що згідно з пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та на підставі акту перевірки №543/32-00-07-13/05393145 від 30.07.2025 рокувстановлено порушення абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 з урахуванням п.44.1 ст.44, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітній період - травень 2025 року (від 19.06.2025 року №9177952367), сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 46825,00 грн.
02 вересня 2025 року за №000/605/32-00-07-13 податковим повідомленням-рішенням Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило ТОВ «Дніпрометиз ТАС» про те, що згідно з пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та на підставі акту перевірки №543/32-00-07-13/05393145 від 30.07.2025 рокувстановлено порушення п.44.1 ст.44, абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України тазменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за звітній період - травень 2025 року (від 19.06.2025 року №9177952367), сума завищення бюджетного відшкодування - 114 905,00 грн., штрафні санкції - 57452,50 грн.
У подальшому, податкові повідомлення-рішення №000/604/32-00-07-13 та №000/605/32-00-07-13 оскаржені у судовому порядку, що підтверджується наданою апеляційному суду копією ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «Дніпрометиз ТАС» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податківпро визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Отже, грошове зобов'язання ТОВ «Дніпрометиз ТАС»вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а відсутність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення виключають настання відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Отже, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Щодо вимоги апелянта з приводу закриття провадження у справі за закінченням строку давності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає, що розглядаючи провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, суд у відповідності до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен встановити обґрунтованість висунутого обвинувачення та ухвалити відповідне рішення. При цьому, якщо на час розгляду справи закінчився встановлений ст.38 КУпАП строк накладення стягнення, суд повинен закрити провадження по справі тільки за умови доведеності вини у вчиненні правопорушення та визнання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватою у вчиненні правопорушення.
Суд не має право закрити провадження у зв'язку із закінченням встановленого законом строку накладення стягнення стосовно особи, яка не вчиняла правопорушення або стосовно особи, винуватість якої у вчиненні правопорушення не доведено у встановленому законом порядку сукупністю належних та допустимих доказів.
Закриття справи у зв'язку з тим, що на час розгляду справи закінчився встановлений ст.38 КУпАП строк накладення стягнення, без перевірки обґрунтованості висунутого обвинувачення, є істотним порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а не за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, розглянувши питання щодо повернення судового збору, апеляційним судом встановлено наступне.
Згідно до ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Указане свідчить про те, що судовий збір за подання апеляційної скарги в справах про адміністративне правопорушення не сплачується.
Зі змісту ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що помилково сплачений судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року № 787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 726,72 грн, що підтверджується квитанцією від 07.01.2026 року (а.с. 150).
За таких обставин судовий збір, сплачений ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою на постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року, підлягає поверненню ОСОБА_1 у повному обсязі.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокату Халеміну М.Б. строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Халеміна М.Б. - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 15 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1КУпАП - скасувати.
Винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. згідно квитанції №RL2K-LKAA-TAME від 07.01.2026 року.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за його особистою заявою із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів та наданням квитанції, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот