Провадження № 22-ц/803/492/26 Справа № 190/2768/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
11 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
У грудні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 5,24 умовних кадастрових гектар після паювання КСП "Прогрес", розташованого в с.Пальмирівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, яке він набув за життя. Набуття права на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП №0062084, виданим ОСОБА_2 головою П'ятихатської РДА 15 березня 1999 року, зареєстрованого 15 березня 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0244. На час відкриття спадщини, тобто, станом на 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка ОСОБА_1 , з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну частку (пай), звернулась у січні 2024 року до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігути Лариси Вячеславівни. Нотаріус відкрила спадкову справу, однак, у зв'язку з тим, що оригінал сертифікату втрачений, нотаріус відмовила спадкоємиці у видачі свідоцтва про право на спадщину, зазначивши у листі від 02.02.2024 з вихідним №40/02-14 про необхідність звернення з цього питання до суду. Оскільки законодавством України не передбачена видача дублікатів сертифікатів про право на земельну частку (пай), відновити своє право на отримання спадщини ОСОБА_1 може лише шляхом звернення до суду з вказаним позовом.
Враховуючи зазначене, позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) площею 5,24 умовних кадастрових гектарах, із числа земель переданих у колективну власність КСП «Прогрес», що належала йому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0062084, зареєстрованого 15 березня 1999 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0244.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Кудлай Максим Олексійович до П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай), в порядку спадкування - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , - в АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 - 11 січня 2008 року зареєстрували шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
Згідно копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0062084 виданого 15 березня 1999 року, - члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Прогрес» с.Пальмирівка П'ятихатського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 , який проживає в с.Пальмирівка П'ятихатського району Дніпропетровської області на підставі рішення П'ятихатської РДА від 14 квітня 1997 року №178-р, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» розміром 5.24 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 15 березня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0244.
Згідно копії листа Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Л.В., - приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом післі смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про право на земельну частку (пай), виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Прогрес» с.Пальмирівка П'ятихатський район Дніпропетровської області розміром 5,24 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у зв'язку з тим, що відсутній оригінал документу на вищевказане спадкове майно.
З копії листа Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин, який наданого П'ятихатською міською радою на виконання ухвали суду, вбачається, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Прогрес» П'ятихатського району Дніпропетровської області під №0244 рахується сертифікат на право на земельну частку (пай) за №0247998 від 16.05.1997 виданий гр. ОСОБА_5 площею 5,24 га, який отримано, про що свідчить підпис про отримання. Відомості щодо отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку по вищезазначеному сертифікату, в державному реєстрі земель станом на 01.01.2013 р., у Відділі №3 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відсутні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК.
Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.
І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ №720/95).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 даного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до п.15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчено сертифікатом, може бути успадковано.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Згідно з пунктом 5 цього Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.03.2020 у справі №396/1683/18-ц9 якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифікат на право власності на земельну частку (пай), при вирішенні спору про право на спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». За змістом ст. 22, 23 ЗК України в редакції 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку .
Згідно з п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року N924-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай), є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Встановлено, що ОСОБА_2 було передано право на землю розміром 5.24 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі(на місцевості), що посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії ДП №0062084 зареєстрованим за №0244 від 15 березня 1999 року. Сертифікат було видано на підставі рішення П'ятихатської РДА від 14 квітня 1997 року №178-р.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що право позивача на спадщину може бути захищеним лише в судовому порядку - шляхом визнання за ним право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату ДП №0062084 зареєстрованим за №0244 від 15 березня 1999 року в порядку спадкування, тобто - у спосіб, який не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших фізичних осіб, а також права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси.
Щодо позовної давності .
Статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР Закону 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
В силу статті 80 ЦК Української РСР 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Із положень частини першої статті 261 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як передбачено частиною четвертою статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом указаних правових норм позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб'єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
На час відкриття спадщини, тобто, станом на 08 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Чинне законодавство не встановлює строк, упродовж якого спадкоємці зобов'язані оформити право на спадщину.
У січні 2024 року до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лігути Лариси Вячеславівни звернулась позивачка. Нотаріус відкрила спадкову справу, однак, у зв'язку з тим, що оригінал сертифікату втрачений, нотаріус відмовила спадкоємиці у видачі свідоцтва про право на спадщину, зазначивши у листі від 02.02.2024 з вихідним №40/02-14 про необхідність звернення з цього питання до суду.
Отже, саме з цього моменту ОСОБА_1 виникло право на звернення до суду.
Оскільки ОСОБА_1 пред'явила позов до закінчення загальної позовної давності, то строк його звернення до суду не пропущено.
Таким чином, з огляду на те, що факт належності ОСОБА_1 до кола спадкоємців майна, до складу якого увійшло право на земельну частку (пай), що належало на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ДП №0062084 від 15 березня 1999 року ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений і не підлягає додатковому доказуванню, беручи до уваги, що вказаний сертифікат є дійсним, однак, отримати оригінал сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ДП №0062084 від 15 березня 1999 року для оформлення свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 5,24 га є неможливим з підстав, незалежних від позивача враховуючи, що спадщина включає в себе всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і які не припинилися внаслідок його смерті, і беручи до уваги, що позивач не мав можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, колегія суддів вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З огляду на зазначене, колегія суддів висновує про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, враховуючи встановлені обставини справи, характер спору, що виник між сторонами, суд не знаходить розумних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат з оплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до П'ятихатської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), розміром 5,24 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ДП №0062084 від 15 березня1999 року.
Судові витрати залишити за позивачем.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “11» лютого 2026 року.
Повний текст постанови складено “12» лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: