Провадження № 11-кп/803/1199/26 Справа № 208/5447/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12025041160000313 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 27 січня 2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 березня 2026 року,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято його клопотання про зміну запобіжного заходу.
Зазначає, що допитані в судовому засіданні свідки надали покази на його користь, що спростовує доводи прокурора у клопотанні про те, що його винуватість повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Стверджує, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Вказує на те, що до арешту він проживав у м. Кам'янське разом з цивільною дружиною та сином, 2025 року народження, який страждає на певне захворювання, проходив стажування в ремонтно-будівельній організації, з подальшим працевлаштуванням.
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам'янського від 27 січня 2026 року ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 березня 2026 року без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, постійного місця роботи або джерела заробітку.
Від захисника та прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність захисника та прокурора, проти чого не заперечував обвинувачений.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Заводського районного суду м. Кам'янського перебуває обвинувальний акт № 12025041160000313 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 11.03.2025 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 27.01.2026 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а також особу обвинуваченого, який не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, постійного місця роботи або джерела заробітку. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою змінити їх покази, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, із застосуванням насильства, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Посилання обвинуваченого на те, що до арешту він проживав у м. Кам'янське разом з цивільною дружиною та сином, 2025 року народження, який страждає на певне захворювання, проходив стажування в ремонтно-будівельній організації, з подальшим працевлаштуванням, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Таким чином, підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Твердження обвинуваченого про те, що допитані в судовому засіданні свідки надали покази на його користь, що спростовує доводи прокурора у клопотанні про те, що його винуватість повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, - не може бути взято до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, так як в ньому, в тому числі, зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято його клопотання про зміну запобіжного заходу, - не є слушним, оскільки зазначене не може бути підставою для скасування судового рішення, окрім того з ухвали, що оскаржується, вбачається, що судом належним чином обгрунтовано продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 27 січня 2026 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Кам'янського від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4