Провадження № 11-сс/803/193/26 Справа № 191/5605/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2026 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 р. про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону у кримінальному провадженні №12025053630000018,-
Ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, яка, на думку заявника, полягає у невирішенні питання зміни підслідності кримінального провадження та подальшому його розслідуванні органом Національної поліції.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що порушене у скарзі питання не відноситься до переліку рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України, а отже не підлягає розгляду слідчим суддею.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про незаконність ухвали, посилається на імперативність приписів ч. 5 ст. 216 КПК України щодо підслідності кримінальних правопорушень, вчинених військовими службовими особами, на невиконання прокурором обов'язків, передбачених ст. 36 КПК України, а також на порушення його права на ефективний судовий захист.
Відповідно до ст. 405 КПК України, апелянт повідомлений належним чином про перегляд апеляційної скарги, клопотань про перенесення справи до початку перегляду не отримано.
Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів, скарга ОСОБА_6 стосувалася невирішення прокурором питання зміни підслідності кримінального провадження.
Разом з тим, ч. 1 ст. 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності, що можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування. Питання визначення або зміни підслідності кримінального провадження до такого переліку не віднесене.
Посилання апелянта на імперативність ч. 5 ст. 216 КПК України також є необґрунтованими, оскільки навіть за наявності ознак спеціального суб'єкта, питання забезпечення належної підслідності вирішується прокурором у межах його процесуальних повноважень, визначених ст. 36 КПК України. Втручання слідчого судді у дискреційні повноваження прокурора щодо організації досудового розслідування суперечило б принципу самостійності сторони обвинувачення, закріпленому у ст. 36, 40 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не перевірив наявність спеціального суб'єкта кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки предметом розгляду було питання процесуальної допустимості скарги, а не оцінка фактичних обставин кримінального провадження по суті.
Посилання апелянта на порушення його права на ефективний судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є необґрунтованими, оскільки реалізація права на судовий захист здійснюється у порядку та межах, визначених законом. КПК України чітко визначає перелік питань, які можуть бути предметом судового контролю під час досудового розслідування, і скарга заявника не відноситься до таких.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність доказів отримання прокурором клопотання від 17 грудня 2025 року, що також виключає можливість констатації бездіяльності у розумінні ст. 303 КПК України. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою, наданою слідчим суддею, однак не містять обставин, які б свідчили про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та могли бути підставою для скасування ухвали.
Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 , а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2025 р. про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону у кримінальному провадженні №12025053630000018 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді